У Дніпрі Карина та Павло вже 15 років у шлюбі і дивитися на цю енергійну, міцну та гарну пару – одне задоволення. В обох цікаві сучасні професії: Павло айтішник, Карина контент-мейкерка. Але в чому ж приклад для наслідування? В їхньому виваженому та твердому бажанні допомогти діткам, які не мають сім’ї. Про це повідомляє Дніпро Регіон з посиланням на Департамент соцполітики ДМР.
Все почалося з рідного сина Іллі. 9 років тому хлопчик народився передчасно, і лікарі довго боролися за малюка. Тоді батьки вирішили: якщо син виживе, вони віддячать за це великою доброю справою. Варіантів, кажуть, було багато, та зійшлися на головному – подарувати покинутим дітям шанс на нормальне, сімейне, соціалізоване життя.
Подружжя прочитало тони літератури, пройшли навчання, постійно будучи на контакті із соціальними працівниками та службами. То ж 15-річний Ярослав із сестрою, 5-річною Веронікою, дійсно потрапили до уважних та відповідальних батьків.
Ярославчик, розповіла Карина, зростаючи у складних життєвих обставинах, мав досить бідний лексикон та уявлення про світ, боявся гучних звуків, підозріло ставився до дорослих. Проте у новій родині парубок розцвів – зараз він старанно займається з репетитором, готується до вступу у військовий ліцей.
Веронічка ж, що у свої 5 розмовляла переважно жестами, також помітно змінилася. І все завдяки батькам, які ретельно слідкують за розвитком дітей і допомагають на шляху до соціалізації.
Трохи згодом до числа прийомних дітей приєдналася і 14-річна Карина.
А кровні діти Ілля та Христина радо прийняли нових членів сім’ї. Звичайно, у них бувають непорозуміння, але мудрі дорослі навчають вирішувати конфлікти мирно. Загалом вони – вірні друзі одне одному.
– Найголовніше – що в них нема ревнощів, вони не ділять батьків, – каже мати сімейства. – Так, бувало важко, проте нам дуже допомагають соціальні служби. Вони завжди на зв’язку, відвідують нас регулярно, проводять різні майстер-класи з дітками. Якщо ми не знаємо, як впоратися з тим чи іншим питанням, звертаємося і до психолога.
Який же секрет у цієї щасливої та дружньої родини?
Ділиться Павло:
– Ми показуємо дітям і самі пам’ятаємо про те, що кожен з нас є особистістю, яку потрібно поважати, яка має право на приватний простір. Вчимо дітей піклуватися про себе: вони можуть приготувати щось поїсти, наприклад. Старші вміють подбати про молодших. А ми з дружиною іноді вибираємося кудись удвох, відпочити, перезавантажитись.
Раді, що такі свідомі та відповідальні люди – наші дніпряни!
