У Дніпрі пішов із життя відомий вчений, викладач Володимир Салов, який виховав не одне покоління, повідомляє Дніпро Регіон.
Колеги Володимира Олександровича написали про померлого багато теплих та зворушливих слів.
З глибоким сумом сповіщаємо, що на 80-му році життя помер керівник сектору методичного забезпечення освітньої діяльності науково-методичного відділу, професор кафедри транспортних систем та технологій, Заслужений працівник освіти України Салов Володимир Олександрович.
Володимир Олександрович народився 3 січня 1942 р. У 1959-1965 рр. навчався у Дніпропетровському гірничому інституті за спеціальністю “Гірничі машини і комплекси”. Трудову діяльність розпочав робітником на шахті.
Багато років професійної діяльності Володимира Олександровича були пов’язані з Дніпровською політехнікою:
1966 р. – старший інженер НДС і одночасно – асистент кафедри рудникового транспорту Дніпропетровського гірничого інституту;
1968–1971 рр. – навчання в аспірантурі, по закінченню якої повернувся на посаду асистента кафедри транспорту ДГІ.
Захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.
У 1975 р. обраний доцентом кафедри рудникового транспорту. Атестат доцента по цій кафедрі отримав у 1978 р.
З 1980 по 1982 рр. перебував у докторантурі, по закінченню якої повернувся на посаду доцента.
З 1997 р. – професор кафедри рудникового транспорту (зараз кафедра транспортних систем та технологій).
Був головою Науково методичної ради (1996 – 2000 рр.); начальником Навчально-методичного управління (2000–2010 рр.); директором Науково-методичного центру (з 2010– 2021 рр.).
Член експертної ради з освіти акредитаційної комісії МОН України. Член президії комісії Науково-методичноï ради МОН України за галуззю знань «Розробка корисних копалин» і заступник підкомісії з гірництва.
Має почесні звання: «Заслужений працівник народної освіти України» (1999), «Заслужений викладач Національного гірничого університету (2012). Має урядові нагороди, серед яких: Знаки «Шахтарська слава» III, II і I-го ступенів (1993, 2001, 2003), Петра Могили МОН України (2007), «Відмінник освіти» (2019).
Він мав беззаперечний авторитет та повагу серед колег, вирізнявся твердою життєвою позицією, у трудовій і науковій діяльності спирався на цінності Дніпровської політехніки, був доброзичливою та порядною людиною, надзвичайно вимогливим до себе та оточуючих.
Володимир Олександрович запам’ятався колегам мудрим наставником, який охоче ділився власним багатим життєвим і професійним досвідом.
Глибоко сумуємо й висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Володимира Олександровича, розділяємо гіркоту втрати. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях!
