Минулого року курорти Азовського моря України приймали по кілька мільйонів туристів та охочих оздоровитися. Але цьогорічний сезон у Приазов’ї пройшов під знаком окупації всього узбережжя російськими терористичними військами. Як пережили літо-2022 улюблені українцями курорти, і як змінилася ситуація з іншою нагальною проблемою — навалою медуз, розповіли в редакції РБК-Україна з посиланням на матеріал незалежного медіа-проекту «Колоритне Приазов’я». Повідомляє Дніпро Регіон.
Бердянськ: повний провал
Минулого літа Бердянськ страждав від комарів і медуз, а в цьому від зовсім іншої напасті — російських загарбників.
Ворог зайшов у місто майже одразу після початку повномасштабного вторгнення. Розлючені масовими протестами місцевих жителів, окупанти влаштували на курорті справжній терор.
З весни у Бердянську немає газу та нормального мобільного зв’язку. Більшість магазинів закриті, а в тих, що працюють, переважно російські товари з захмарними цінами та самою низькою якістю.
На вулицях міста — ворожі триколори та білборди із пропагандою. У таких умовах загарбники збиралися провести курортний сезон, обіцяючи Бердянську нескінченні потоки туристів із РФ, сусідньої Білорусі та республік «Л/ДНР».
Але зазвичай багатолюдні в літку пляжі, 2022 року так і залишилися пустувати. Що не дивно: працюючих готелів – одиниці, а розважальні заклади взагалі не відкривалися.
Якщо додати до цього комендантську годину, почорнівше від мазуту моря, від потопленого ЗСУ корабля РФ, та практично щоденні вибухи, стане ясно, чому сезон окупанти провалили.
А ось медуз цього року в Бердянську було набагато менше, ніж звичайно.
Кирилівка: замість туристів «Гради»
Не задався сезон і в окупованій Кирилівці. Один із найпопулярніших курортів Азовського моря, на якому щороку відпочивали сотні тисяч людей, цього літа виглядав безлюдним.
У травні, коли тут з’являються перші відпочивальники, до Кирилівки заявилися окупанти з Z-технікою: на базах відпочинку розставили «Гради», а самі зайняли одні з найкращих готелів курорту. І почали організовувати курортний сезон.
Але повністю зірвали його, що очікувано. Вулиці в центрі селища все літо були страшно пустельними. Ринки та сезонні магазини так і не відкрилися, розважальні заклади також закриті.
До середини липня несміливо почали відкриватися перші (і останні) бази та готелі, які в умовах відсутності туристів змушені були значно знижувати ціни. Надзвичайно вільними пляжами снували нечисленні відпочивальники: в основному місцеві та жителі сусідніх населених пунктів, зокрема Мелітополя та Енергодару, які їхали сюди не стільки по відпочинок, скільки перечекати гострі моменти в рідних містах.
Єдине, що залишилося незмінним, це медузи, які цього року з’явилися в Кирилівці раніше, ніж звичайно, — вже в червні. А в другій половині липня їх стало стільки, що вода біля берега перетворилася на желе. Хоча купатися все одно не було кому.
Вдалому туристичному сезону в Кирилівці не сприяли і дії окупаційної «влади», яка всіма силами кошмарила готельєрів, що залишилися в селищі, змушуючи їх реєструвати бізнес у Росії, а у разі відмови загрожувала «націоналізацією». З власністю тих, хто поїхав, чинили ще простіше: землю присвоювали, а майно просто розграбували.
У серпні Кирилівці стало зовсім не до туристів. Отримавши ряд подарункових «бавовн» від ЗСУ в Мелітополі, росіяни стягнули сюди залишки техніки, що вижила, і особового складу, остаточно перетворивши найпопулярніший курорт на військову базу.
Арабатська Стрілка та Генічеськ: дві біди – окупанти та медузи
Коса Арабатська Стрілка, яка з’єднує Крим із материковою Україною, та сусідній Генічеськ перебувають під російською окупацією з 24 лютого. Літо тут, як і на інших курортах азовського узбережжя, видалося сумним: безлюдним та безнадійним.
З приходом тепла окупанти у звичній для них манері, тобто силою, намагалися розпочати курортний сезон. Але погрози не спрацювали. Готелів та баз відпочинку, які вирішили відкритися, було дуже мало, та й тим доводилося здавати номери майже за безцінь.
На набережних незвично тихо. Гарячі джерела відкриті, але відвідувачів немає, на знаменитому Рожевому озері ніхто не знімає красу природи.
Чи не єдиними «відпочивальниками» на Арабатській Стрілці були самі окупанти, які захопили кілька пансіонатів, курортних комплексів та дитячий табір.
Окрім них, на пляжах зрідка можна було помітити місцевих мешканців та гостей із сусідніх населених пунктів області, частіше з Херсона та Нової Каховки, де особливо під кінець літа стало дуже неспокійно.
Самі пляжі в гнітючому стані: водорості ніхто не прибирає, на березі повно мертвих медуз. Їх біля берегів Геніческа і Арабатки цього літа було багато, але все ж таки істотно менше, ніж минулого року.
Приморськ: тихо та безлюдно
Приморськ – маленьке містечко в парі кілометрів від берега Азовського моря, і в колишні роки не могло похвалитися великим туристичним потоком. Сюди їхали переважно шанувальники спокійного недорогого відпочинку, яких не бентежила поки що слабо розвинена курортна інфраструктура.
Але цього літа тут було зовсім порожньо. Бо, як і сусідні містечка провів усе літо у російській окупації
На відміну від Бердянська та Арабатської Стрілки, тимчасові «господарі» навіть не намагалися провести у Приморську курортний сезон. А враховуючи, що, не бажаючи жити під гнітом російських військових, звідси виїхала більша половина місцевих жителів, він і зовсім перетворився на місто-примару. Пустельні вулиці, забиті віконниці магазинів і кафе, законсервовані до найкращих часів бази відпочинку та готелі, безлюдні пляжі.
Курорти Донецької області: «відпочинок» по сусідству з цвинтарем
Урзуф та інші курорти Мангуського району Донецької області — Юріївка, азовська Ялта, Білосарайська коса, Мелекіне — останніми роками лише почали активно розвиватися та набирати популярності. Про них заговорили, сюди почали приїжджати відпочивальники не лише із сусідніх областей… Але згодом прийшли «визволителі».
Навесні у Мелекіно, Урзуфі та інших селищах на узбережжі шукали тимчасовий притулок мешканці багатостраждального Маріуполя, кому пощастило вибратися з міста, яке ворог щодня посипав снарядами, бомбами та ракетами. А коли активні бойові дії припинилися, окупанти цинічно влаштували танці на кістках. У буквальному сенсі: на всіх перехрестях зазивали на відпочинок мешканців так званих «Л/ДНР» та інших тимчасово окупованих територій, тоді як самі рили по сусідству могили, в яких перезахоронювали тисячі маріупольців, що загинули від їхніх рук.
Охочих відпочивати поруч із цвинтарем знайшло небагато: пляжі переважно порожні, а готелів та кафе працювало не більше десятка.
З надією на визволення і від орків, і від медуз
За останні тижні на фронті намітилася позитивна для України динаміка, що дає змогу боязко сподіватися, як мінімум, на відносно швидке звільнення Херсона. А за ним – і звичних курортів Азовського моря.
Але хороша новина виявилася не одна. Так, експерти відзначають стійке зниження популяції медуз у прибережній зоні акваторії Азова.
«Цього літа, незважаючи на численні негативні прогнози експертів, відзначено стійке зниження кількості особин медузи-корнерота в прибережній зоні більшості Азовських курортів, за якими місцеві жителі мають можливість отримати відеоматеріали з узбережжя. Тобто медуз все ще багато, але навіть у періоди масового викиду корнерота на берег їх значно менше, ніж у 2022 році. Причини поки що можна назвати лише на рівні припущень. Але на мій погляд, ми переважно відчули ефект від різкого зниження промислової та іншої антропогенної активності, викликаного війною. Також могли вплинути рясні опади цього літа, а можливо на якісь відсотки та вимушене відкриття Північно-Кримського каналу. Таким чином, говорити про те, що у 2023 році медуз стане ще меншим, явно передчасним, але надія є», — прокоментував динаміку медузної проблеми головний редактор Кирилівка.Укр Євген Смельчаков.
Передчуття Перемоги – до зустрічі у Приазов’ї у 2023 році.
З сумом доводиться констатувати, що курортний сезон 2022 року на Азовському морі був повністю вкрадений російськими загарбниками. Одних вони позбавили можливості відпочити, інших заробити, а багатьох навіть можливості жити.
Але немає жодних сумнівів, що український південь, включаючи все азовське та чорноморське узбережжя, незабаром обов’язково буде звільнено.
І наступного літа ми неодмінно поїдемо на море: гуляти по набережній у Бердянську, танцювати до ранку в Кирилівці, милуватися рожевими озерами та відновлювати сили на гарячих джерелах Арабатської Стрілки, насолоджуватися безтурботністю у Приморську та Урзуфі.
Особливо знаменним у цьому плані стало незвичайне природне явище у вигляді колоритного тризуба з хмар на заході сонця, яке зняли 10 вересня в Щасливцевому на Арабатській Стрілці.
