Останні кілька сезонів на узбережжі Азовського моря ознаменувалися навалою медуз, які відлякали українців від вітчизняних курортів і занурили останніх у вир серйозної кризи. Враховуючи, що головна причина аномальної кількості цих істот в Азові — його солоність, що збільшилася, одним із рішень, запропонованих профільною обласною комісією, могло б стати опріснення моря шляхом зливу води з каналів Каховського водосховища в Молочний лиман через мережу існуючих зрошувальних каналів. Проте експерти сумніваються у ефективності такого підходу. Pro.Бердянськ з посиланням на профільне видання «Старий Азов», повідомляє Дніпро Регіон.
Про це заявив завідувач кафедри екології, загальної біології та раціонального природокористування МДПУ, доктор географічних наук, доцент Володимир Воровка в ексклюзивному коментарі виданню «Старий Азов». Головною перешкодою він назвав відносно низьку пропускну спроможність існуючої мережі зрошувальних каналів.
«Злив прісної води з каналів у море нічого не дасть. Це крапля у морі. Об’єми води непорівнянні. Та й наскільки я знаю, з каналу, розташованого біля Мелітополя, воду й так спускають у річку Молочну, отже, і в лиман Молочний. Але це не допомагає опріснити навіть лиман, не те що море. Солоність моря не падає, тому сподіватися, що медуз не буде, не варто. Очевидно, що треба захищати пляжі сітками», – вважає Володимир Петрович.
Однак якщо повніше використовувати дебіт Каховського водосховища або Північно-Кримського каналу (СКК), вплинути на солоність Азовського моря теоретично можна. Але обійтися реалізація такого рішення може в круглу суму. Так, кількість води, яку може давати Північно-Кримський канал навіть без урахування обсягів, необхідних для зрошення Херсонської області, перевищує 300 кубометрів на секунду, що відповідає порядку дебіту великої річки.
Але доставити ці кубометри в Молочний лиман можна тільки за допомогою нового каналу: повністю збудованого з нуля, який йтиме напряму, довжиною близько 120 км, або добудованого як продовження Північно-Кримського каналу. Це перший аспект. І друге: водний обмін між Азовом та Молочним лиманом не такий активний, і перших реальних результатів опріснення можна чекати роками. Як це спочатку було із самим СКК.
Тому якщо і вирішувати проблему засолення моря шляхом скидання прісної води в лиман, то краще вибрати Утлюцький. Наприклад, на околицях Генічеська.
«Північно-Кримський канал давав воду Сивашу, а обсяги Сиваша та моря непорівнянні. Так, стік з каналу був значним, тому що в Сиваш потрапляла вода і з полів, і з рисових чеків. Тобто майже вся вода, що транспортується по каналу, — коментує Володимир Воровка.
— Тоді Сиваш сильно розпріснився, і навіть Утлюцький лиман став трохи пріснішим за море. Але транспортувати воду, щоб зливати її для опріснення моря – це державна політика, область на неї вплинути не може. Якщо хтось зможе профінансувати такий проєкт, то чому б і ні? Але для цього потрібно вирити канал від Перекопу до Азовського моря. Хто це робитиме?».
Але навіть якби реалізувати доставку прісної води в Молочний лиман було легко, або якщо припустити, що СКК знову запрацює (хоча про це взагалі не йдеться), на суттєве опріснення моря, яке позбавило б його привабливості для медуз, все одно розраховувати не доводиться. Принаймні в найближчі кілька років.
Насамперед тому, що для цього спочатку доведеться опріснити Молочний лиман та Сиваш, які значно солоніші за море. При цьому різниця в рівні солоності між морем та Утлюцьким лиманом набагато менша, а повідомляються вони набагато активніше.
«Так, у Крим найближчим часом воду не дадуть. І солей, які треба винести у море, у Сиваші накопичилося дуже багато. Нагадаю, що Сиваш розпріснявся з 1976 року, коли його запустили СКК. А ефект опріснення з’явився лише у 90-ті. Ось і порахуйте, скільки потрібно часу», — пояснює експерт.
Проте реалізація будь-якого з варіантів, як не крути, має проводитись на державному рівні. Силами одних регіонів не обійтися. До того ж кожен з них не передбачає швидкого вирішення проблеми. На це можуть знадобитися роки.
Крім скидання води в лимани висловлюються припущення і можливості скидання води безпосередньо в морі:
«У разі будівництва нового каналу від Каховського водосховища до Азовського моря та його заток потенційно ефективним маршрутом доставки води може стати також напрямок Василівка-Приморський Посад.
У цьому випадку, по-перше, довжина каналу виявиться близькою до мінімуму, а ефективному і швидшому розпріснюванню піддасться ширша площа українських курортів, включаючи, в першу чергу, Приморськ, Бердянськ і Бердянську косу. Але, звичайно, це величезні інвестиції, які недоступні навіть на обласному рівні, не кажучи вже про місцеві громади», – доповнив колегу головний редактор медіа-проєкту «Бердянськ» Євген Смєльчаков.
У редакції «Старого Азова» зазначили, що курорти Азовського моря не єдині, хто зазнав збитків від небувалої кількості медуз. Торік, ближче до кінця сезону, вони псували відпочинок гостей також і чорноморських локацій. У серпні повідомлення про нашестя цих желеподібних істот надходили з Криму, а вже восени вони досягли пляжів Одеси.
Відзначитись медузи встигли і на курортах Середземного моря. Хоча на місцевих пляжах стоять захисні сітки, які завдяки особливостям структури дна добре працюють, на відміну від Азовського моря, і медуз там ніхто не бачив, проте відчував. Відпочивальники на пляжах Середземномор’я минулої осені відзначали печіння шкіри після купання. Ймовірна причина – токсичні речовини, які виділяються медузами.
Очевидно, що проблема з незвично великою кількістю медуз, які докучають відпочивальникам та руйнують курортний бізнес, близька не лише Україні, вона глобальна. У зв’язку з цим цікаво, якими методами її вирішуватимуть у різних країнах, і які з них виявляться дієвими.
