За обрій йдуть найкращі. Колектив Нікопольського заводу феросплавів разом з рідними та близькими провів у останню путь одного з найдосвідченіших та найкращих своїх працівників, старшого солдата 301 зенітної ракетної Нікопольської бригади, машиніста охолоджувачів АГЦ Ільчишина Володимира Миколайовича. Про це повідомляє Дніпро Регіон.
Володимир Миколайович народився 26 квітня 1971 року у селі Борисівка Нікопольського району. Після закінчення профтехучилища у селі Капулівка, на початку 90-х перебрався до Нікополя, де незабаром влаштувався бригадиром шихтового двору аглоцеху на Нікопольський завод феросплавів.
На роботі проявив себе висококласним та кваліфікованим працівником, який не боявся нових викликів. Свідченням цього є кількість освоєних Володимиром Миколайовичем професії: за більш ніж 30 роківв АГЦ, окрім бригадира, він працював і шихтувальником, і дозувальником, і бункерувальником, і машиністом охолоджувачів. Паралельно з виконанням виробничих завдань був наставником для молодих кадрів, навчивши азам професій багатьох спеціалістів заводу.
Чимало часу приділяв власній сім’ї: разом з дружиною Наталею виховали двох чудових доньок та власноруч збудували і доглядали свій будинок. Володимира Ільчишина знали як справжнього господаря, який міг не лише довести до ідеалу власну садибу, а й завжди допомагав тим, хто звертався до нього за допомогою. Дуже любив полювання і рибалку, а особливо сімейний відпочинок на природі.
Майже одразу з початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини, поповнивши ряди 301 зенітної ракетної Нікопольської бригади. У званні старшого солдата вміло виконував бойові завдання на різних напрямках, користувався повагою серед побратимів. Внаслідок захворювання отриманого під час захисту Батьківщини, у липні цього року Володимир Ільчишин був виключений з лав ЗСУ та направлений на лікування за кордон. На жаль всі намагання лікарів не дали позитивного результату…
Вічна слава та шана Ільчишину Володимиру Миколайовичу…
