І знову трагічна звістка прийшла до Нікопольського НЗФ. Підприємство втратило колегу Марцовенка Павла Юрійовича (11.09.1990 – 24.01.2026) – електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування цеху виробництва феросплавів, молодшого сержанта в/ч А4995. Про це повідомляє Дніпро Регіон.
Майбутнього Захисника України виховували мати та бабуся з дідусем. Саме дід став для хлопця моральним орієнтиром у житті, давав мудрі настанови, одна з яких Павлу особливо запам’яталася: «Вперед не лізь, у хвості не повзи — тримайся золотої середини». І він намагався жити саме так — спокійно, розсудливо, без зайвого галасу, але з гідністю та внутрішньою силою.
Павло був людиною широких інтересів і глибокого внутрішнього світу. Він грав на гітарі у складі дніпровського постметал гурту “House of Flowers”, займався пауерліфтінгом — спортом, що загартовує не лише тіло, а й дух. Мав колекцію ножів, був переконаним вегетаріанцем. У житті він залишався спокійним, уважним, обережним, зваженим у рішеннях — саме таким його пам’ятатимуть усі, хто його знав.
На НЗФ Павло Юрійович прийшов працювати на початку лютого 2022 року. Його прийняли на посаду електромонтера, однак уже з перших місяців роботи було зрозуміло: це фахівець із великим потенціалом. Маючи диплом про вищу освіту, він мав усі передумови для професійного зростання і кар’єрного розвитку. Та повномасштабна війна жорстоко перекреслила плани — його, наші, усієї країни.
У вересні 2022 року Павло Юрійович був призваний на військову службу за загальною мобілізацією. Без вагань і сумнівів він став на захист рідної землі, своєї родини, України — держави, що виховала справжнього патріота.
Під час служби Павло проявив себе як воїн з аналітичним складом розуму, відповідальністю та лідерськими якостями. Він виконував бойові завдання на посаді командира екіпажу безпілотних авіаційних комплексів у складі 414-ої окремої бригади безпілотних систем, відомої як «Птахи Мадяра».
Його служба вимагала максимальної концентрації, холодної голови й великої внутрішньої сили. Павло відповідав за технічний стан БпЛА, координував дії екіпажу, взаємодіяв з іншими підрозділами та суворо дотримувався заходів безпеки. Він беріг інших — але, на жаль, не зберіг себе…
Павло Юрійович загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Біляківка на Дніпропетровщині.
Він віддав найцінніше — своє життя — заради нашого сьогодення і майбутнього.
Для колективу НЗФ це непоправна втрата. Ми пам’ятатимемо Павла Юрійовича як порядну, відповідальну людину, гідного працівника та справжнього Захисника України. Його ім’я назавжди залишиться в історії нашого підприємства і в наших серцях.Щирі співчуття рідним і близьким загиблого.Схиляємо голови у глибокій скорботі.
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
