На Царичанщині Дніпропетровської області велика втрата. Пішов з життя відомий місцевий житель Василь Підопригора. Про це повідомляє Дніпро Регіон з посиланням на Царичанську офіційну сторінку.
Ось що пишуть колеги та ті, хто знав Василя Петровича:
Із глибоким жалем повідомляємо, що вчора минуло 9 днів, як на 70-му році життя пішов у засвіти турботливий батько і брат, надійний, справжній побратим Підопригора Василь Петрович. Не стало одного з ініціаторів відродження України в Царичанському районі, людини з чуйним, відкритим серцем.
Рідну Царичанку Василь Петрович вважав найкращим місцем на Землі, він чимало і невтомно працював машиністом насосної станції № 9 біля Прядивки, електриком і будівельником на Царичанських маслозаводі та заводі мінводи. Завжди був відповідальним, вдумливим працівником.Чимало зусиль доклав до відновлення Незалежності України, був членом Народного руху. Восени 1989 року, під час виборів до місцевих рад, став організатором не санкціонованих районною владою зборів трудового колективу Царичанського управління зрошуваних мереж. Перед цим у Петриківському краї, який входив тоді до нашого району, комуністична влада умисно, 4 рази поспіль, не реєструвала кандидатом до обласної ради лідера національно-визвольних сил Січеславщини, художника Івана Шулика. І Василь Підопригора зробив усе, що міг, аби в день зборів у Царичанці зібралися більше ста працівників, переважно степових умільців-відчайдухів із 14 насосних станцій, щоб за тодішніми законами захід був легітимним.На зборах були присутні Іван Шулик, завідувач відділу районної газети «Приорільська правда» Анатолій Журбенко та інші патріоти-українці. Після емоційного виступу І. Шулика про завершення долі нашого народу в імперському ярмі збори майже одноголосно висунули його кандидатом до Дніпропетровської облради, та ще 6 чоловік — до Царичанських районної і селищної рад.Так з легкої руки Василя Підопригори і розпочався шлях Івана Шулика у велику політику, де він певний час працював начальником обласного управління культури. Потім став народним депутатом від Народного Руху, але для роботи в Оргкомітеті поступився місцем В’ячеславу Кириленку.І хоча наступного після резонансних зборів дня до Царичанського УЗМ зателефонували з районного «Білого дому» із вимогою «негайно звільнити Підопригору і Давиденка, як організаторів зборів», начальник управління Марат Настич не піддався тиску.«Згідно із КЗпП причин для звільнення немає, вживання і прогулів у них нема».Василь Петрович був товариською, душевною людиною, люблячим, турботливим батьком, добрим чоловіком. Певний час він, аби відвернути загрозу зі сходу, вживу і в соцмережах невтомно і пристрасно спілкувався із громадянами рф, розказував їм правду про загарбницьку війну в Україні їхньої держави-терориста. Займався з родиною городництвом, любив рибалку, шанував військову гру шахи, із командою Царичанського УЗМ вигравав районну першість і представляв наш край на обласних змаганнях.Висловлюємо сердечні співчуття дітям Василя Підопригори, сестрі Лідії Петрівні, брату Олексію Петровичу, їхнім родинам і всім рідним, друзям та землякам покійного. Хай його добрі, патріотичні справи знайдуть відгук в серцях усіх наших патріотів, постійно надихають українців і наших союзників для відбиття агресії орди, демократичного розвою і розквіту України.
