У воєнний час студенти-медики ДДМУ набувають важкий, але цінний досвід лікування пацієнтів, повідомляє «Дніпро Регіон».
Ми продовжуємо розповідати про життя, навчання та роботу наших студентів рід час війни. Чергова історія про студентку 6 курсу Єлизавету Майбороду. Вона – майбутня лікарка, яка вже третій рік поспіль працює медичною сестрою у відділенні відновної хірургії і реабілітації кисті однієї з лікарень нашого міста.
Тут надають допомогу потерпілим зі складними вогнепальними і вибуховими пораненнями рук. Наразі у відділенні гаряче, як на фронті – йде постійний потік поранених військових і цивільних, що потрапили під ворожі обстріли. Іноді хірургам відділення доводиться працювати цілодобово та без вихідних. Вистачає роботи і медсестрам.
Ліза зростала у династії лікарів. Її мама – гінеколог, тато – кардіолог, а бабуся працює акушеркою в перинатальному центрі. Тож свій професійний вибір Ліза зробила ще в дитинстві. Після школи вона вступила до Дніпровського державного медичного університету, який свого часу закінчили її батьки.
«Звичайно, навчання в університеті змінилося. Мої батьки вивчали анатомію на трупах, оброблених формаліном, ми ж навчаємося по атласах і 3D-моделях, адже формалін шкідливий для здоров’я. Однак більшість студентів орієнтовані на отримання практичних знань і навичок, які можна набути тільки під час роботи безпосередньо в лікарнях.У нас чудові викладачі і дуже дружна група, ми завжди допомагаємо один одному. Пощастило мені і з колективом, в якому я працюю. Тут неймовірні лікарі, вони роблять неймовірні речі. Іноді за добу їм доводиться робити від 3 до 12 операцій, які тривають досить довго, потребують особливого інструментарію, великого напруження зору та майже ювелірної роботи. Вони повністю віддані своїй справі» – ділиться своїми враженнями дівчина.
Ліза впевнена, що свою справу треба робити з душею: «Коли ти допомагаєш людині, покращуєш якість її життя – це дає відчуття щастя».
