Троє з чотирьох оборонців повертаються в Інтерпайп Пінчука після демобілізації. Тоді як статистика по країні свідчить, що на довоєнну роботу з чотирьох повертається один, максимум – двоє ветеранів. За рахунок чого вдається реінтеграція в промисловій компанії Людмила Новак, директорка з комунікацій та кураторка Патронатної служби Інтерпайп говорила під час щорічної конференції Української Правди “Війна 2026. Люди проти машин».
https://www.pravda.com.ua/articles/2026/03/02/8023452/
У компанії пояснюють: щоб ветеран повернувся, роботодавець має бути поруч із моменту мобілізації.
“Ми як роботодавець не з’являємось в житті співробітника після демобілізації, ми – поруч із першого дня служби. Корпоративна патронатна служба допомагає у війську кожному своєму співробітнику – і контрактнику, і мобілізованому – з амуніцією, технікою, у разі потреби надає медичний, психологічний та юридичний супровід, доповнюючи державу своєю роботою. Вже на цьому етапі вибудовується довіра до роботодавця”, – зазначає Людмила.
Перші механізми адаптації в Інтерпайп фактично формували разом із самими оборонцями. Працівники, які поверталися з фронту, давали зворотний зв’язок, тестували різні підходи та пропонували зміни. Таким чином сформували комплекс заходів, які допомагають адаптуватись і внутрішнім (мобілізувались, працюючи в компанії, та отримували допомогу під час служби), і зовнішнім (долучились до компанії вже після демобілізації) ветеранам. Останні потрапляють у дружнє до ветеранів середовище, це спрощує адаптацію та підвищує готовність користуватися програмами медичної, психологічної та юридичної підтримки, вчитись та пробувати себе в нових професіях.
Наразі двоє з п’яти ветеранів Інтерпайп мають групи інвалідності. Реінтеграція оборонців, які втратили здоров’я, – особливий виклик для промислового підприємства. З огляду на специфіку виробничого процесу робота на заводах вимагає хорошого стану здоров’я з міркувань охорони праці та техніки безпеки. В такому випадку демобілізованому працівнику пропонують робочі місця, які відповідають поточному фізіологічному стану, або, враховуючи наявні навички та досвід, адаптують функціональне поле чи графік роботи, також пропонують навчання коштом компанії за необхідності. Наприклад, токар стає технологом, бо після важкого поранення та складного лікування фізично важко працювати “на ногах”; дефектоскопіст перестає працювати позмінно на виробництві, натомість концентрується на навчанні колег професії та працює лише вдень; машиніст крану через обмеження по здоров’ю не може працювати на висоті, тому йому запропонували перевчитися на оператора ЧПК.
В Інтерпайп підкреслюють, рано чи пізно більшість українських чоловіків матиме статус ветерана, тому кожен бізнес має напрацювати релевантні для себе механізми адаптації, які зможе масштабувати в подальшому.
