На Дніпропетровщині подружжя з прифронтового Покровська живе в унікальній хаті-мазанці, якій понад 150 років. Колись це була дача, а сьогодні — єдиний дім для Людмили та Анатолія Берез, які втратили квартиру внаслідок російських обстрілів, повідомляє Дніпро Регіон з посиланням на Суспільне Дніпро.
Саманна хата збудована ще у 1887 році. Її зводили з глини та очерету, без сучасних матеріалів. Стіни — товсті, тож улітку тут прохолодно, а взимку тепло навіть із мінімальною кількістю дров. Людмила успадкувала будинок від бабусі, і тривалий час він був для родини місцем відпочинку на вихідні.
– Я працював у шахті, а на вихідні — сюди. Було багато роботи по господарству.
Садили городину, доглядали квіти, відновлювали хату, — розповідає Анатолій. Чоловік власноруч перекрив дах очеретом, використовуючи традиційну технологію — житні перевесла. Каже, такі матеріали не гризуть ані миші, ані щури, і слугують довго. Усередині хати збереглися старовинні піч і грубка, які подружжя досі використовує.
На дверях — клямки, яких сучасні відвідувачі не одразу вміють відчинити. Туристи та військові, які іноді навідуються, не приховують здивування: мовляв, тут — як у музеї. Але господарі з посмішкою кажуть: це просто їхнє життя. На подвір’ї — квіти, багато з яких ростуть ще з дитинства Людмили.
Колись подружжя вирощувало понад 150 сортів троянд і дарувало їх школам, церквам і навіть монастирям. Сьогодні квітник доглядають менше, але сад і город — повноцінні: на 50 сотках ростуть овочі, ягоди та малина. – Це наш клаптик землі. Ми його бережемо. Але війна йде ближче, і ми не знаємо, скільки ще зможемо тут лишатися, — говорить Людмила. Після повномасштабного вторгнення родина покинула Покровськ у перший день. Вони планували святкувати дні народження в лютому, коли все почалося. У червні дізналися, що їхній будинок згорів під час чергової атаки.
– Дивлюсь у Telegram — а там наше житло, все чорне. Попрощалися з ним подумки, — згадує жінка. Нині подружжя мешкає у Василівці, за 20 кілометрів від лінії фронту. Вони розуміють, що ситуація загрозлива. – Якщо росіяни дійдуть сюди — перше, що зроблять, спалять цю хату. Бо це українське. А для них усе українське — вороже, — говорить Анатолій. Колись старовинну хату можна було б перетворити на музей чи осередок зеленого туризму. Та поки що родина Берез знову збирається в дорогу — в пошуках безпечного місця.
