Для ветеранів, які повертаються після поранень, робота часто стає точкою опори – або ж черговим випробуванням, якщо роботодавець не готовий адаптуватися. У промисловості реінтегрувати ветерана з інвалідністю непросто: через умови праці існує багато об’єктивних вимог до стану здоров’я, а робоче місце не завжди можна адаптувати. Проте такий досвід в Україні вже є. Як долають цю проблему в компанії Інтерпайп Віктора Пінчука, розповідає Українська правда.
До великої війни Костянтин Кравченко працював інженером з ремонту електрообладнання на брухтозаготівельному виробництві. Обслуговував електрогідравлічні прес-ножиці – великі машини, які ріжуть металобрухт і готують його для подальшої переплавки. Робота на ногах і доволі складна фізично. Влітку 2022 року пішов добровольцем на фронт. Служив на Харківщині, потім біля Куп’янська, Борової, згодом – під Бахмутом, у районі Кліщіївки й Андріївки.
Під час бойвого завдання отримав опіки та осколкові поранення ноги. Лікарі довго намагалися зберегти кінцівку, але не вдалось. Вже в госпіталі розумів, що на довоєнну роботу повернутися не зможе. Проте на заводі зробили певні кадрові перестановки і запропонували ветерану інженерну посаду з ремонту високовольтного обладнання. Він зауважує, що це більше кабінетна робота, яка передбачає координацію підрядників, перевірку та заповнення технічної документації.
«Сьогодні я знову ходжу на роботу – і це для мене дуже важливо. Після кількох місяців удома я зрозумів, що без справи можна просто зійти з розуму. Робота дає відчуття нормального життя: спілкування, відповідальність, зарплату, рух уперед», – розповідає Костянтин.
Історія чоловіка – один із випадків. В компанії таких кілька десятків.
«Під час реінтеграції ветерана з інвалідністю в промисловій компанії часто не стоїть питання адаптації довоєнного робочого місця, адже робота в основних виробничих процесах передбачає і фізичне навантаження, і позмінну роботу, і наявність великої кількості можливих тригерів в цехах. Тому кожному такому оборонцю ми або підбираємо нове робоче місце всередині компанії, пропонуючи навчання та підтримку, або обговорюємо прийнятний робочий графік, довжину зміни та оновлення функціоналу посади. Цей процес – завжди діалог з ветераном. Ми намагаємось разом знайти рішення, яке врахує і досвід ветерана, цивільний та військовий, і його фізичні можливості, і амбіції, і потреби виробництва. Адже повноцінна реінтеграція без професійної реалізації неможлива. Також дуже велику увагу приділяємо фізичній та емоційній реабілітації, залежно від конкретного випадку це можуть бути паралельні або послідовні процеси», – поділилась Людмила Новак, директорка з комунікацій «Інтерпайп» та кураторка корпоративної патронатної служби.
