Віднедавна у селищі Токівському активно розвивається туризм. Зазвичай до Апостолівського району Дніпропетровщини екскурсійні поїздки влаштовують активно саме з Кривого Рогу та Нікополя. Звідти їхати приблизно півтори години, з Дніпра подорож удвічі довша.
Ще складність у тому, що треба їхати трасою на Нікополь, якої, на жаль, практично не існує, хоча місяць тому звітували, що ямковий ремонт тут завершено. Насправді ж зняли асфальтове покриття – і поки що все. Але подорож варта кожного витраченого зусилля.
Гіди радять обрати такий маршрут, аби приїхати на водоспад зранку, помилуватись краєвидами, пофотографувати, а як сонце добре нагріє каміння, то й полежати, позасмагати і скупатись. Вода на перший погляд трохи прохолодна, та в кам’яних ваннах вона швидко нагрівається, а під струменями водоспадів можна приймати ванни-джакузі. Запевняють навіть, що вони лікувальні. Навесні, коли води більшає і потік сильнішає, тут ще й тренуються на каяках.
На відрізку нижче села річка Кам’янка тече долиною, русло й береги якої одягнені у граніт рідкісного рожевого відтінку. Його скелясті виходи вивищуються над вододілом на 30 метрів. У цій місцині річка тече через пороги, що утворюють серію міні-водоспадів, глибиною до пів метра. Ми побували на одному з найбільших, який називається ще Шолохівський водоспад або водоспад Петра Калнишевського, – на честь останнього кошового отамана Війська Запорізького, оскільки на цьому місці був один із його зимівників.
Правий берег високий, лівий – більш пологий, тому варто перейти через потік туди. Якщо захочете зайти у воду, будьте обережні. Добре, як буде супроводжувати хтось із досвідом, бо кам’янисте дно, вкрите водоростями, тут дуже слизьке. Потік води також сильний і може збити з ніг.
Туристів Токівські водоспади приваблюють ще й тому, що саме тут можна побачити й уявити, якими були колись Дніпрові пороги. Подорож у ці місця завжди дуже приємна, енергетична. Адже можна доторкнутися до незайманої ділянки справжньої степової природи. Всюди тут виходить на поверхню гірська порода Українського кристалічного щита. У цій місцевості її датують 2-ма мільярдами років, у Дніпрі – 2,4 млрд років, а в районі Дніпрових порогів, Кам’яно-Зупинівки, Любимівки – навіть понад 3 мільярів років.
Це винятково красиві місця. Токівський рожевий граніт відомий на всю Україну, зараз його вивозять і до Європи. Дехто запевняє, що з такого граніту зроблений навіть мавзолей корейського лідера. Хоч підтверджень цьому немає. Є ще Кудашівський кар’єр (теж Дніпропетровська область) рожевих гранітів, саме з нього в радянські часи точно вивозили граніт для облицювання мавзолею Леніна, окремих станцій метро у Москві, з нього також виготовлена практично вся гранітна плитка у Києві. З Токівського кар’єру теж розвозили граніти по всьому колишньому Радянському Союзу.
Незайманою, незабудованою і нерозораною ця місцина лишилася саме тому, що для сільськогосподарського обробітку вона непридатна. Тому й сьогодні ми її можемо бачити такою, якою бачили ще скіфи і кімерійці.
Раніше ми писали У Дніпрі на ж/м Перемога почали демонтувати кінотеатр Салют (ФОТО/ВІДЕО)
