Від Гаврилівки на Дніпропетровщині до лінії фронту, за даними мапи DeepState, близько 15 кілометрів. Село розташоване на межі з Донеччиною. Як розповів Суспільному 18-річний місцевий житель Артем, з села евакуювалася майже половина населення. Один за одним зачиняються магазини, закрилася єдина аптека та не працює лікарня. Про це повідомляє Дніпро Регіон з посиланням на Дніпро Суспільний.
Хлопець разом з матір’ю, попри атаки РФ й обстріли сусідніх населених пунктів, поки не виїжджають.
“У цьому році почалося. І “шахеди”, і КАБи прилітали, усе. Якщо КАБи то вдень прилітають, “шахеди” – завжди вночі. Будинок то цілий, але чути. Вікна дзеленчать… Біля будинку стоїмо та й все.
А куди ховатися? Погріб?
Немає сенсу. Раз було, що цілу ніч не спав, чую приліти. Потім “касети” пішли. Я злякався, бігом до батьків в кімнату. Кричу: “Лягайте на підлогу, бо нас обстрілюють”, — розказав Артем.
За словами хлопця, деякі його знайомі та друзі виїхали, у селі позачинялися кілька продуктових магазинів. Втім родина Артема поки залишається у селі.
“Тривоги — часто і довго. Чути все, бо лінія фронту близько. А так поки тихо…
Лікарня в нас не працює. Головний лікар виїхав – все. Школа – діти дистанційно навчаються, садочок також. Все дистанційно.
Виїжджають, багато людей виїжджають. Хто з малими дітьми – ті виїжджають. Була ж примусова евакуація. Є й такі люди, що і повертаються вже”, — додала мати хлопця Таїсія.
Вона зазначила: їхати їм немає куди, тож поки хата ціла, є світло й газ — лишатимуться в селі й сподіватимуться на краще.
“Немає в селі роботи… Тракторні бригади поки ще працюють. Ті самі власники виїжджають, то як вони будуть на роботу брати.
Я вдома зараз, працювала на мехтоку, так його “шахеди” розбили, роботи немає… Видно, як по Іванівці прилітає: і дим, і стовпи диму підіймаються. Іскру обстрілюють — теж добре чути.
Стараємося не панікувати, працюємо. І помідори, і огірки, і капуста — все садимо. Тому що зима прийде – дійдуть чи не дійдуть (війська РФ — ред.), а їсти щось треба буде”, — сказала Таїсія.
Жінка додала, що поки не так страшно, тож намагаються жити.
