За два роки по загибелі на рідну криворізьку землю на щиті повернувся 25-річний воїн Анатолій Михайлюк. Молодого бійця зустрічали почесним живим коридором на Центральному цвинтарі. У жалобі нині – сім’я, родичі воїна, побратими й друзі. На рідній Криворізькій землі прощались з Анатолієм Михайлюком, який віддав життя за рідну землю. Про це повідомляє Дніпро Регіон з посиланням на Рудана.
Військові Стас та Олександр сьогодні ховають свого бойового товариша, з яким пліч-о-пліч воювали. Від початку війни служили разом у 60-й Інгулецькій бригаді, а потім Анатолія перевели в «Айдар». Криворіжець був водієм, але на війні, як кажуть військові, всі бійці універсальні: нині ти водій, а завтра йдеш на штурм або в піхоту.
«Толя мав псевдо “Грек”. 27 серпня 2023-го року були штурмові дії в районі села Іванівське. Ми відбивали позиції, щоби йти далі і звільняти Бахмут, – розповідають хлопці. – Під час цього штурму ворог накрив підрозділ артобстрілом. Загинуло одразу троє військових, серед яких був і Толя. Тіло одного нам пощастило дістати, а от інших двох так і не змогли, залишились на тому боці».
Лише за 2 роки тіло криворізького бійця вдалося ідентифікувати після передачі російською стороною. Упізнали Анатолія за аналізом ДНК, який збігся з ДНК його матері.
«Добрий хлопець був, – кажуть армійці. – З ним жодних конфліктів ніколи не було. І в ремонтах був фахівець, і в іншому. Гарна людина. Душа болить. Особливо, коли бачиш, що одних ховаємо, а інші гуляють і веселяться, ніби не усвідомлюють, що усім разом треба зараз захищати країну», – кажуть військові.
Валерій дружив з Анатолієм з дитинства, потім спілкувалися сім’ями.
«Він дуже веселий був і простий. Приїжджав до нас у Київ, коли у нього була відпустка, ми ходили цікавими місцинами. Для мене він був найкращою людиною і найближчим другом. Все життя мешкав на Зарічному.
З майбутньою дружиною був знайомий з 13 років. Навчався у 125-ій школі. Працював. Щойно повернувся з армії – і за рік почалася війна. З 27 лютого він почав воювати…”
Оборонця провели в останню путь з належними почестями, скорботою і вдячністю за його гідний бойовий шлях. Вічна пам’ять, честь і шана!
