Бойовий шлях командира: інтерв’ю з Сергієм Вікторовичем Горохівським
17:06 26 Червня 2026
Війна змінює не лише карти фронтів — вона трансформує саму суть армії, змушуючи їїадаптуватися швидше, ніж будь-коли. У цьому процесі ключову роль відіграють люди— ті, хто не просто виконує накази, а формує нову реальність бою. Один із них —командир батальйону Сергій Вікторович Горохівський, який пройшов зі своїмпідрозділом через одні з найважчих боїв цієї війни.
«Бахмут став нашим бойовим хрещенням»
— Розкажіть трохи про себе та свій підрозділ.
Сергій Вікторович Горохівський. Посаду командира батальйону прийняв наприкінці2022 року. Наше бойове хрещення відбулося в Бахмуті. 204-й окремий батальйон — цекадрове формування 241-ї бригади Сил територіальної оборони, створене в Києві.
Наш шлях не був легким. Одним із найскладніших етапів стала Донеччина, зокремаБахмутський напрямок. Батальйон тримав оборону на підступах до міста, веливиснажливі бої на дистанціях усього 10–15 метрів, відбивали постійні штурмипротивника. Це була війна на межі можливостей.
Наші бійці стали універсальними солдатами. Ми працювали з усім доступнимозброєнням навчались усі і всьому.
«Дрони були нашими очима»
— Наскільки важливими були безпілотники?
— Критично важливими. Але варто розуміти: у 2022–2023 роках у Бахмуті ще не булозастосування FPV-дронів. Основна робота з повітря лягала на звичайні «Мавіки».Без них не обходився жоден бій — ані в забудові, ані в посадках. Аеророзвідкавиявляла ворога, після чого уже відпрацьовували. Ми постійно експериментували:використовували великі дрони, тестували вантажопідйомність, застосовувалиспеціально підготовлені боєприпаси.
Згодом, під час боїв поблизу Кліщіївки, почалосьзастосування FPV-дрони. Це вжебула інша війна.
Бойовий командир: Сергій Вікторович Горохівський
«Ми будували підрозділ майбутнього»
— Як вам вдалося масштабувати напрямок БПЛА?
— На фронті рішення приймаються швидше, ніж у кабінетах. В принципі усім одразубуло видно перспективу безпілотників. Також була ініціативна група, яка взяла цейнапрямок на себе і ми поставили собі за мету зробити батальйон технологічним.
Ми почали з малого — створили зведений підрозділ, хочаштатно його не існувало.Фактично до виконання завдань із розвідки та ураження долучалися всі — незалежновід формального статусу.
Наша ціль була — створити повноцінну роту БПЛА (РУБпАК), яка системно знищуєворога.
Паралельно кожен командир роти хотів мати своє спостереження, щоб кожна ротамала свої дрони, контролювала свою зону відповідальності, а вся інформаціявиводилась на командний пункт. Це дозволяє бачити поле бою 24/7 і миттєвореагувати.
Піхота повинна знати: ми їх бачимо і завжди підтримаємо.
«Винахідливість — наша відповідь на масу»
— Чи були моменти, коли технології вирішували хід бою?
— Постійно. Ми часто мали справу з кратною перевагою противника. Проти нас діялинайманці ПВК «вагнер» і «розхідний ресурс мобіків». Вони йшли хвилями, нерахуючись із втратами.
Ми відповідали не кількістю, а розумом. Наприклад, наші фахівці модифікували СПГ-9так, щоб вести вогонь дистанційно — з укриття. Це зберігало життя розрахунків ідозволяло ефективно працювати по ворогу. Слід згадати, що і самі розрахунки вчилисьна виїзді.
У поєднанні з аеророзвідкою це давало результат — ми стримували ці штурми.
«Єдина система — ключ до ефективності»
— Наскільки важливою була інтеграція розвідки?
— Це була необхідність. Ми швидко освоїли систему «Кропива», і вона сталанезамінною.
Дані з дронів миттєво передавалися на вогневі засоби. У результаті всі підрозділипрацювали як єдиний механізм. Це вже не просто батальйон — це екосистема.
«Кожен боєць має працювати там, де він найефективніший»
— У чому була ваша перевага?
— У гнучкості. Ми швидко зрозуміли: сучасна війна — це війна професіоналів.Якщо боєць — програміст, він принесе більше користі в БПЛА чи зв’язку, ніж в окопі. Мимаксимально ефективно використовували потенціал людей, і це давало результат.
«Піхота залишається основою»
— Як змінилася роль піхоти?
— Незмінно ключова. Дрон не тримає позицію — це робить піхота.Наші бійці витримували штурми, що накочувалися хвиля за хвилею й тривали інколипо кілька діб поспіль. На межі й поза межами людських можливостей вони підбезперервним вогнем доставляли боєкомплект і витягували поранених. Сучаснийпіхотинець — це універсальний боєць: стрілець, медик і тактик в одній особі.
Бойовий командир: Сергій Вікторович Горохівський
«Головний урок — цінність життя і технологій»
— Які висновки ви зробили з Бахмута?
— Ми повинні остаточно відійти від радянського підходу, де все вирішує маса.Найбільша цінність — це життя нашого бійця. Воно дорожче за будь-яку техніку.Ми вистояли не завдяки кількості, а завдяки адаптації: технологіям, власнимпідрозділам БПЛА і мотивації людей. Саме це і є майбутнє української армії.
Історія Сергія Вікторовича та його батальйону — це історія трансформації. Відокопних боїв у Бахмуті до побудови технологічного підрозділу нового покоління.І ця трансформація триває просто зараз — на лінії фронту.
Пресслужба 33-го ОШП.