А ви знаєте, що на Дніпропетровщині є Миколаївський розпис, якому понад 300 років? Його активно відроджують майстрині Новомосковського району. Миколаївський розпис бере свій початок і назву від села Миколаївка на Новомосковщині, повідомляє Дніпро Регіон.
Перші згадки про розпис, характерний для цієї місцевості, з’явилися приблизно триста років тому. Техніка цього малювання була незаслужено забута ще за радянських часів. Тепер її розглядають як одну з родзинок краю, здатних привернути увагу серйозних дослідників та привабити туристів.
На відміну від знаних у світі Петриківських мальовок, яким притаманне зелене, чорне чи біле тло, у Миколаївських – тільки зелене, як ліси Присамар’я. Саме цей колір полотна є одним із елементів, що відрізняє наш «рідний» розпис від Петриківського. Як і більш популярним «товаришем», Миколаївським розписом в давнину прикрашали дерев’яні меблі та посуд, проте особливий вигляд він мав на дерев’яних скринях.
Барвисті квіти, соковиті ягоди, листя й галузки, нанесені впевненими, розмашистими мазками… У кожному елементі малюнка прихований символ. Наприклад, три квітки – це Всесвіт. Малюючи такі орнаменти, художник накладає кілька рівнів мазків.
До речі, через село Миколаївку в давні часи пролягав чумацький шлях, отож про місцевий розпис знали далеко за межами краю. А от у прилеглих селах ще збереглися скрині, розписані однойменним розписом. Одна з таких подарована Новомосковському історико-краєзнавчому музею імені Петра Калнишевського. За словами директора музею Костянтина Мешка, вона зроблена наприкінці XIX сторіччя у селі Миколаївка. Належала Любові Христанівні Головко, а до музею її передала онука власниці.
«Ну й справді, не знайдете старовинних речей розписаних «петриківкою», такою ж, як зараз розписують, а Миколаївський на скринях, яким півтора століття», – висловився пан Костянтин.
За словами сучасних майстрів, дуже шкода, але наразі вчитися чарівному мистецтву вже нема у кого. Старих майстрів, здатних викладати у школах, немає, адже останні скрині розписані умільцями у 30-ті роки минулого століття.
Виробів по музеях збереглося досить мало. А сучасні умільці роблять все за аналогією – копіюють, інтуїтивно вчаться, орієнтуючись на зразки минувшини. Проте тих, хто намагається відродити стародавній розпис, активно підтримує влада та громадські організації міста.
Миколаївський розпис було визначено елементом нематеріальної культурної спадщини міста Новомосковська рішенням сесії міської ради № 235 від 21.12.16 року.
Підтримує митців і начальник управління культури, молоді, національностей і релігій Новомосковського міськвиконкому, а міські бібліотеки завжди раді організувати виставки, провести години мистецтва та майстер-класи разом із майстрами, аби популяризувати народне мистецтво серед підростаючого покоління.
Щодо популяризації розпису на його батьківщині, у селі Миколаївка Новомосковського району, то зовсім нещодавно там створили мурал у такій техніці.
Співкуратор проєкту та художниця Анжела Лагода розповіла, що недалеко від в’їзду до села є паркан – 18 бетонних плит, і у майстрів виникла ідея розмалювати його Миколаївським розписом. Участь у створенні муралу взяли місцеві активістки Інна Прийменко, Віра Максютенко, Лідія Клименко, а керували роботою Анжела Лагода та художниця Марина Головко. Поки що розмальовані лише декілька плит, проте, це тільки початок. На них нанесли візерунок, узятий зі старовинної скрині, і, звісно, найближчим часом мурал буде закінчено, а паркан зміниться і стане однією з візитівок села.
Цікаво, що під час дослідницької експедиції, яку організували сучасні художники-дослідники, у жителів сіл знаходили досить багато скринь, розписаних Миколаївським розписом.
Проте люди, не розуміючи їхньої цінності, зберігали в скринях зерно, тканини чи інші предмети побуту.
Але мистецтво розпису відроджується та набуває популярності. І хоч матеріалу обмаль, а взірців взагалі неймовірно мало, та сучасні художники беруться працювати з усіма матеріалами, які вдається знаходити.
Що ж до майстрів, які самовіддано відроджують «миколаївку», то їх не так і багато, проте більше, ніж могло б бути. Першою дослідницею розпису стала Надія Миколаївна Явір, членкиня Національної спілки майстрів.
Народна майстриня присвятила цій справі тридцять років життя, досліджувала історію та географію новомосковських околиць. За її словами, наразі у Новомосковську три зразки стародавнього розпису. Ще тринадцять – у приватній власності у селах. От і все надбання. Сучасний же варіант розпису миколаївських скринь запропонувала новомосковська художниця всього декілька років тому.
Ще одна місцева художниця, Світлана Непочатих, з 2009 року вивчала особливості розпису за вцілілими зразками. Вона – перша і поки єдина майстриня, яка опанувала зображення мальованого дерева – головного орнаменту Миколаївського розпису. Скрині розписувала за аналогією, використовуючи традиційні кольори, а спосіб винайшла свій.
Цікаві роботи в жанрі «миколаївки» можна побачити у майстрині Тамари Віталіївни Кравченко. Її декоративним композиціям властивий інтенсивний гармонійно вибудований колорит, найчастіше теплих відтінків. Її твори, в цілому, вирізняються довершеністю композиційного вирішення, чіткою врівноваженістю ритмічного чергування різномасштабних елементів. При цьому окремі деталі мають і свою внутрішню, цікаво розроблену ритміку, що також узгоджується з усіма компонентами твору.
Неабиякий внесок у відродження Миколаївського розпису вніс талановитий і самобутній художник Петро Петрович Журавель. Він зображував красу, чарівність і неповторність народного мистецтва. Докладно вивчивши Миколаївський розпис, майстер не обмежився лише традиційними елементами, він пильно вивчав у натурі різноманітні рослини та квіти й створював нові орнаментальні мотиви. Беручи форми реальних, він інколи поєднував окремі елементи і створював образ загадкової квітки.
А от у майстрині Ольги Володимирівни Коваленко простежується ліричність художніх образів. З великим професіоналізмом вона застосовує різнопланові техніки виконання своїх декоративних композицій. Домінуючий колорит є живописним: включення рефлексів, тіней. Її твори вирізняються складністю й ажурністю всіх елементів, тобто здається, що один елемент складається з безлічі фрагментів.
З покоління в покоління передавалися традиції розпису, самобутнього, переважно рослинного орнаменту, що згодом усе більше вдосконалювалися. Сьогодні продовжувачами народних традицій Миколаївського розпису в Новомосковському районі є молоді художниці Марина Михайлівна Головко та Анжела Петрівна Лагода.
Ці талановиті майстрині – членкині творчої спілки «Мистецька скарбничка», учасниці Всеукраїнських молодіжних форумів: «Біле озеро», «Богуслав», «Кобзареві джерела».
Раніше ми писали Став відомий тариф на газ для мешканців Дніпра та області з 1 травня
