Від Павлограда до лінії фронту близько 100-150 км. І якщо в місті немає прильотів, то звуки вибухів відлунням доходять із зони бойових дій. Але тут продовжує жити життя: відчинені кав’ярні, магазини, люди працюють, гуляють у парках з дітьми, відпочивають у центрі міста. Мешкають у Павлограді й Наталя з Володимиром. Покидати своє місто поки не збираються. Вони виховують трьох дітей та разом є водіями в таксі. Сімейна пара поділилась власним досвідом, як це бути майже весь день за кермом та чому обрали саме цей варіант. Про це повідомляє Дніпро Регіон з посиланням на прес-службу сервісу.
Ми живемо в Павлограді давно. Цьогоріч старша донька вже вступила на навчання, а молодшим двійнятам (хлопчик та дівчинка у нас) – по 2,5 роки. Для чоловіка діяльність у таксі є постійною і він завжди сідає за кермо першим, особливо в будні. Я ж, крім водіння, займаюсь ще татуажем і навчаюсь. Зранку більше часу приділяю дітям, готую їм сніданок, потім навчаюсь, а далі вже здебільшого теж за кермо. З меншими дітками буває допомагає старша донька, виручають і бабусі, – розповідає Наталія.
Я люблю проводити час за кермом. Усі сміються, але ця справа дійсно для душі і я нею займаюсь із задоволенням. У чоловіка теж саме: йому подобається водити, спілкуватися з людьми. Зручно й те, що кожного дня маємо гроші й не треба чекати виплати зарплат раз чи двічі на місяць, коли ти в офісі. Великий плюс і вільний графік. Мені, наприклад, з малими дітьми було б складно десь на фірмі, заводі чи в державній установі. А тут сам собі керівник, можеш у будь-який час взяти відпустку на тиждень і не хвилюватися дадуть її, не дадуть, не треба домовлятися, підлаштовуватися, – ділиться водійка.
За словами Наталії, чоловік купив брендоване авто OnTaxi, повністю фулбренд, спеціально, щоб мати більше замовлень, а відповідно й більший прибуток. Таким авто надають пріоритет у замовленнях, тож у чоловіка їх завжди дещо більше.
Вважаю, це чудово, що ми “живемо дорогою” разом: ми розуміємо одне одного, маємо спільні теми для спілкування, підтримуємо одне одного. У наших розмовах тема номер один – це як минув день за кермом, тож постійно є про що поговорити. Цікаво, що через водіння ми не сваримось, якихось конфліктів не виникає. Звісно ми хвилюємось одне за одного, що цілком природно, це ж дорога. Чоловік мені радить бути обережною за кермом і не ганяти, я теж йому кажу бути уважним – ніби маленький турботливий ритуал перед виходом.
Оскільки водіння фактично наше основне джерело доходу, ми вкладаємося у якість сервісу. Зокрема намагаємося пошвидше приїхати на замовлення, бути ввічливими. Іноді можу пригостити діток чимось смачненьким, з дозволу мами звісно, чи подарувати невелику іграшку. У мене ж теж діти, завжди в бардачку знайдеться щось, що сподобається маленьким. Крім того, перш ніж почати приймати замовлення, заїжджаємо на мийку, щоб авто гарно виглядали. Вважаю, що чистота і ввічливість дуже важливі у сфері таксі, – підсумувала Наталія.
