В червні 2022 року було прийнято ряд законопроектів, якими заборонено російську музику у медіапросторі та громадських місцях (Законопроєкт 7273-д), заборонено ввезення і розповсюдження в Україні видавничої продукції з рф, білорусі, тимчасово окупованих територій України (Законопроєкт 7459), а також стимулювання розвитку українського книговидання і книгорозповсюдження (Законопроєкт №6287).
За роз’ясненням щодо заборони російської музики, російських книг, журналісти Дніпро Регіон звернулись до адвоката Романа Сацика.
Законопроект №7273-д забороняє в Україні публічне виконання, показ та демонстрацію фонограм, відео та музичних кліпів артистів, які були або є громадянами держави-агресора після 1991 року. Виняток зроблено для тих російських виконавців, які засудили агресію Росії проти України. Список таких виконавців буде складатися та оновлюватися Апаратом Ради національної безпеки та оборони України.
Також забороняється проведення концертів за участі артистів із держави-агресора, за винятком тих, хто внесений до так званого “білого списку”. Крім того, законопроект передбачає підвищення частки пісень українською мовою в радіоефірах до 40%, а також збільшення до 75% обсягу радіопередач (у тому числі новин, аналітики та розважальних шоу), що мають вестися державною мовою.
Також Верховна Рада ухвалила законопроект №6287, який спрямований на підтримку розвитку українського книговидання і поширення книг. Міністерство культури та інформаційної політики активно брало участь у його підготовці. Закон передбачає надання компенсацій на оренду приміщень для українських книгарень і введення спеціальних сертифікатів на купівлю книг.
Законопроект №7459 вводить заборону на імпорт книжкової продукції з Росії, тимчасово окупованих територій та Білорусі, а також забороняє видання та продаж книг, написаних громадянами Росії. Однак це не стосується книг, виданих в Україні до 1 січня 2023 року.
Таким чином, змін зазнали Закон України «Про культуру», Закон України «Про кінематографію», Закон України «Про телебачення і радіомовлення», Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», Закон України «Про гастрольні заходи в Україні», Закон України «Про Український культурний фонд», Закон України «Про автомобільний транспорт», Закон України «Про видавничу справу», Закон України «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні», Закон України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Найбільших змін зазнав ЗУ «Про культуру», зокрема додано визначення терміну «Національний музичний продукт» – музичний продукт (фонограма, відеограма, музичний кліп), який містить виконання музичного твору з текстом українською мовою або мовою корінних народів України або музичного твору без тексту, а також відповідає кожній з таких ознак: – виконавцем або одним з виконавців є громадянин України і/або фізична особа – іноземець, особа без громадянства, яка постійно або тимчасово проживає в Україні; – виробником фонограми, відеограми, музичного кліпу є громадянин України і/або фізична особа – іноземець, особа без громадянства, яка постійно або тимчасово проживає в Україні, і/або юридична особа, зареєстрована за законодавством України.
Крім того, статтю 15 доповнено забороною на території України публічних виконань, публічних показів, публічної демонстрації, публічного сповіщення (доведення до загального відома, в тому числі через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за її власним вибором) фонограм, відеограм та музичних кліпів, які: містять зафіксоване виконання музичного недраматичного твору з текстом, здійснене співаком (співачкою), який є або був у будь-який період після 1991 року громадянином держави, визнаної Верховною Радою України державою агресором (далі – держава-агресор), за винятком колишніх громадян держави-агресора, які є або на момент смерті були громадянами України і не мають (не мали на момент смерті) громадянства держави-агресора, та/або вироблені фізичною особою та/або юридичною особою, яка на момент їх оприлюднення була, відповідно, громадянином або зареєстрована в державі, яку в будь який час визнано державою-агресором.
Також суттєвих змін зазнав ЗУ «Про телебачення і радіомовлення», відтак у загальному обсязі мовлення телерадіоорганізацій основу програмної концепції яких становлять дитячі передачі і які відповідно до ліцензій здійснюють ефірне, кабельне, супутникове та/або багатоканальне (в тому числі цифрове) мовлення з використанням радіочастотного ресурсу, не менше 25 відсотків має становити національний аудіовізуальний продукт за умови, що такі телерадіоорганізації здійснюють мовлення виключно державною мовою.
Телерадіоорганізації при здійсненні радіомовлення (крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті) повинні забезпечувати частку пісень (словесно-музичних творів) державною мовою в обсязі не менше 40 відсотків загального обсягу пісень, поширених протягом доби, а також не менше 40 відсотків загального обсягу пісень, поширених у кожному проміжку часу між 07.00 та 14.00 і між 15.00 та 22.00.
Телерадіоорганізації при здійсненні радіомовлення забезпечують не менше 75 відсотків добового обсягу ведення передач, у тому числі новинноаналітичних блоків, розважальних передач (дикторами, ведучими радіопередач) державною мовою.
Телерадіоорганізаціям забороняється публічне виконання, публічний показ та публічне сповіщення (доведення до загального відома) музичних фонограм, відеограм, музичних кліпів розповсюдження яких заборонено відповідно до частини другою статті 15 Закону України «Про культуру».
Це не всі зміни, детальніше можна ознайомитися на Офіційному порталі Верховної Ради України.
Таким чином, вищевказані зміни спрямовані на збереження національної ідентичності, розвиток української культури та захист національних інтересів України, зміцнення культурної ідентичності та протидію інформаційному впливу держави-агресора.
Відповідні прийняті законопроекти покликані на підтримку української мови та контенту, обмеження впливу російської пропаганди, сприянню культурному розвитку і т.ін.
