Трагічна звісткка прийшла до Нікопольського феросплавного заводу. З глибоким сумом повідомляємо про загибель нашого колеги — Гончарова Володимира Володимировича (25.02.1967 — 27.04.2025), слюсаря-ремонтника ЦРМУ-1, солдата 23-ї окремої механізованої бригади. Про це повідомляє Дніпро Регіон з посиланням на фб сторінку НЗФ.
Понад 20 років Володимир Володимирович працював на нашому підприємстві. Колеги знали його, як грамотного фахівця, відповідальну та надійну людину, яка завжди сумлінно виконувала поставлені завдання й не відмовляла у допомозі.
У житті він був уважним і щирим, умів підтримати добрим словом і конкретною справою. Мав родину — дружину, дітей і онуків. Захоплювався кулінарією, особливо приготуванням м’ясних страв, любив риболовлю та тварин. Кажуть, тварини відчували його доброту — і відповідали взаємністю.
До лав Збройних Сил України Володимир Гончаров був призваний влітку 2024 року. Служив стрільцем в/ч А 4741, став прикладом для побратимів і надійною опорою для командирів. Мав позивний «Батя» — як досвідчений воїн, який свого часу пройшов службу в Афганістані. Він знав, що таке війна, але не хотів, щоб рідні хвилювалися за нього. Завжди тримався з оптимізмом і переконував близьких, що все буде добре.
У квітні 2025 року з ним зник зв’язок. Рідні довго чекали й сподівалися на диво… Та за результатами ДНК-експертизи загибель Володимира Володимировича було підтверджено. Він загинув під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.
Поховали Героя в селі Придніпровському — де жила його мати, яка невдовзі після втрати сина також відійшла у вічність. Тепер вони спочивають на одному цвинтарі.
Світла пам’ять Володимиру Гончарову.
