Через повномасштабну війну повноцінний пляжний сезон на популярних морських курортах України так і не відбувся. Але українці вірять у ЗСУ і готуються компенсувати «прогули» вже наступного літа 2023 року. До того ж, поточні події змушують інакше поглянути на свою країну, викликають бажання дізнатися її краще та відкрити для себе нові місця для відпочинку. Розширити список курортів, які вже полюбилися, допоможе наш ТОП-10 маловідомих локацій на чорноморському узбережжі в Миколаївській та Одеській областях. Вони не такі популярні, як розкручені Затока та Коблево, але мають усі умови для гарного пляжного відпочинку. Про це повідомляє Дніпро Регіон з посиланням на УНН.
У цьому топі представлені в основному невеликі приморські селища з малолюдними пляжами та чистим морем, що ідеально підходять для спокійного сімейного відпочинку, до того ж, за набагато менші, ніж їх популярніші сусіди по узбережжю, гроші.
Миколаївська область
Лугове
Лугове — невелике село в Миколаївській області, розташоване поряд з Карабуським лиманом приблизно за 10 км на схід від відомого Коблево. Але для відпочивальників інтерес представляє не саме село, а курортна зона з такою самою назвою на березі Чорного моря за кілька кілометрів на південь від нього. І хоча Лугове не настільки розкручене, як сусіднє Коблево, на літньому відпочинку це критично не позначається. Курорт обирають за чисте море, просторі пляжі, досить розвинену інфраструктуру та прийнятні ціни.
Пляжі Лугового починаються від Карабуського мису і тягнуться на 5-6 км у східному напрямку. Вони вкриті сумішшю піску з дрібною галькою та черепашками. Їхня ширина варіюється від 3-5 до 50 метрів. Всі вони мають зручний захід у воду, велику зону мілководдя, яке влітку добре прогрівається, і відмінно підходять для відпочинку з дітьми. На центральному, найширшому пляжі є всі блага: навіси, роздягальні, туалети, урни, повно атракціонів, є волейбольні майданчики, проводиться регулярне прибирання. Поруч працюють кіоски зі снеками та фастфудом, вечорами — бари та дискотеки.
На курорті діє близько двох десятків баз відпочинку – переважно старої побудови, але частково реконструйованих, а також кілька міні-готелів, кемпінгів та наметових містечок. Умови можна знайти різні: від спартанських до суперкомфортних. Більшість їх зосереджено в курортній зоні, але є й ті, що знаходяться в самому селищі — далеко від моря, а й за зниженими цінами.
Інфраструктура Лугового досить розвинена. Вона включає багато кафе та їдалень, кілька магазинів і ринок, де можна купити всі необхідні продукти та товари для пляжного відпочинку. У центральній частині курорту є аптека, а в селі – амбулаторія. Банкомату тут не знайти, але у багатьох торгових точках є термінали для безготівкового розрахунку.
Серед розваг на курорті є пляжний волейбол, більярд, настільний теніс, кінозали та нічний клуб. На базах відпочинку для відпочивальників проводяться розважальні програми. Для любителів посидіти з вудочкою можна організувати рибалку. А цінителі гарної природи та мальовничих видів можуть вирушити на мис Аджияск і з екскурсією на острів Березань. Якщо не вистачає драйву у Луговому, завжди можна з’їздити до аквапарків та нічних клубів Коблево – між селами курсують маршрутки.
Додатково під час відпочинку можна оздоровитись такими природними лікувальними багатствами цього краю, як грязі та ропа солоного озера Солонець-Тузли.
Рибаківка
Згадане вище озеро Солонець-Тузли на півдні буквально впирається в іще одну курортну зону Миколаївської області – Рибаківку. Цей курорт відомий здебільшого серед любителів наметового відпочинку, тому що в його східній частині розташований один із найвідоміших автокемпінгів Миколаївської області, «Сосни».
Втім, у «Соснах» в оточенні хвойних дерев, які практично впритул підступають до морського берега, можуть зупинитися не лише автотуристи та «дикуни». В останні роки тут з’явилися цілком цивілізовані бунгало, щоправда, із загальними зручностями на території. Якщо ж наявність унітазу та умивальника в номері є принциповою, можна пошукати житло в одному з гостьових будинків, готелів або баз відпочинку, кілька десятків яких розташувалися вздовж усього берега, починаючи від «Сосен» на сході та закінчуючи околицями однойменного села на заході.
Окрім соснового бору на березі моря та солоного озера, в Рибаківці та її околицях є чимало вражаючих природних пам’яток. До найвідоміших з них належать мис Аджіяск за південно-західною околицею села і острів Березань, який видніється у відкритому морі за кілька кілометрів від курорту.
На схід від Рибаківки знаходиться місце впадання Дніпро-Бузького та Березанського лиманів у Чорне море, що помітно відбивається на якості води біля берегів курорту – вона більш прісна, менш прозора і за кольором трохи нагадує річкову.
Бонусом за не надто “морську” воду є менша кількість медуз у прибережній зоні. Загалом, Рибаківку обирають сімейні пари та туристи з дітьми заради спокійного та відносно тихого відпочинку, а також автотуристи та шанувальники відпочинку «дикуном».
Чорноморка
Чорноморка — ще один невеликий і поки що не дуже популярний курорт у Миколаївській області. Він знаходиться в Очаківському районі за 5 км від самого Очакова. Курорт розташований на Чорноморській (Лагерній) косі, яка з одного боку омивається Дніпро-Бузьким лиманом у місці його злиття з Чорним морем, а з іншого – Березанським лиманом. Свою назву курорт отримав від села Чорноморка, яке лежить за кілька кілометрів на північний схід.
Чорноморка не може похвалитися різноманіттям розваг і розвиненою курортною інфраструктурою, але має хороші умови для спокійного сімейного відпочинку.
Море на косі не таке солоне через близькість лиманів, але переважно чисте і досить глибоке, хоча прибережне мілководдя, оптимальне для дітей, тут теж є. Відпочивати можна і на Березанський лиман, але в цьому випадку потрібно бути обережним, оскільки у воді іноді зустрічаються змії, які полюють на бичка.
Пляжі на Чорноморській косі піщані та небагатолюдні. Вони перетворюються з просторих і пологих у західній частині на досить вузькі і з крутим берегом на сході біля коси. Навіси, кабінки для перевдягання, прокат парасольок та шезлонгів, пляжні розваги тут зустрічаються не часто; якщо зручності і є, то це переважно пережитки радянського минулого.
Тут же на косі розташоване курортне житло: бази відпочинку, невеликі сучасні готелі та гостьові будинки. Більшість житла в західній частині коси – це недорогі бази відпочинку з мінімальними зручностями, просторими, але не надто обладнаними територіями. У той же час, сучасна забудова з більш комфортними умовами для відпочинку знаходиться на сході з боку Очакова. При цьому хороший номер на базі з басейном та упорядкованою територією можна зняти відносно недорого.
Заклади громадського харчування та торгівлі сконцентровані на центральній вулиці коси та працюють із початку, а то й з середини червня до кінця літа. Але продукти харчування вигідніше купувати в самому селі чи в Очакові, де вони коштують значно дешевше. До того ж, в Очакові знаходиться найближчий банкомат.
Розваги на курорті представлені пляжними водними атракціонами, більярдом та настільними іграми на території баз та пансіонатів, нічним диско-баром «Капітан», розташованим біля бази «Нептун». На західній околиці Очакова, на підставі Чорноморської коси, працює аквапарк «Аттика» із сімома гірками та басейнами. Також із Чорноморки можна поїхати на екскурсії на острів Березань, Кінбурнську косу та до археологічного заповідника «Ольвія».
Кінбурнська коса
Так називають і піщану косу, і півострів на кордоні Миколаївської та Херсонської областей, що омивається Дніпро-Бузьким лиманом, Ягорлицькою затокою та Чорним морем. На території півострова розташовані села Покровка та Покровське, в яких сконцентрована основна маса житла для відпочинку, а також Василівка та Геройське.
Це дивовижне місце з первозданною природою, кілометрами безлюдних пляжів, покритих дрібним білим піском упереміш з черепашковою крихтою, і чистим прозорим морем, яке дозволяє роздивитися дно на глибині півтора-двох метрів. Місце, де можна відчути себе на краю світу, відпочити від міста та перезавантажитись.
Узбережжя Кінбурнської коси є суцільним пляжем, покритим білим піском з великою черепашкою і не обтяженим зручностями для туристів. Море тут з пологим дном та динамічним заглибленням, тепле та дуже чисте. Наприкінці коси можна побачити, як зустрічаються води Чорного моря та прісного Дніпровсько-Бузького лиману. Але важливо знати, що через сильні течії купатися тут забороняється.
Довгий час на Кінбурн приїжджали лише любителі дикого відпочинку, яких не бентежила повна відсутність зручностей та інфраструктури, але останніми роками, крім кемпінгів на півострові з’явилися бази, міні-готелі та котеджі, що пропонують відпочити з комфортом. І при цьому — в усамітненні по сусідству з незайманою природою: рожевими озерами, солончаками, лісами та лиманами, де гніздяться рідкісні птахи.
При виборі місця відпочинку потрібно розуміти, що в основному житло розташоване на відстані кілька сотень метрів від моря, а біля самого моря можна розміститися хіба що в наметі. При цьому поставити намет у будь-якому місці, яке вам сподобалося, теж не вийде: для цього є кемпінги «Ковалевський», «Римбовський» і «Кінбурнська стрілка».
Переважно інфраструктура на півострові зосереджена біля баз відпочинку. У селах зустрічаються невеликі магазини та поодинокі сільські кафе. Урізноманітнити відпочинок можна за допомогою екскурсії півостровом, на острів Березань, Тендрівскую косу, до Ягорлицької затоки, Кінбурнської фортеці.
Від масового туристичного потоку Кінбурн, територія якого входить до складу кількох заповідників, рятувала лише відсутність доріг. Проте популярність півострова з кожним роком зростала. Але повномасштабна війна, яку розв’язала росія проти України, поставила під загрозу існування унікального курорту. З квітня півострів регулярно обстрілюється російськими військами. На цей час тут згоріло 15 гектарів заповідних лісів, на відновлення яких піде не одне десятиліття, загинуло безліч диких тварин та птахів. Все літо окупанти не давали місцевим жителям гасити пожежі, що посилювало ситуацію.
Хочеться вірити, що до наступного року Кінбурнська коса звільниться від рашистської зарази, повстане з попелу і знову чекатиме на туристів.
Одеська область
Грибівка
Грибівка — невелике село на Одещині, розташоване за кілька кілометрів від узбережжя Чорного моря, де знаходиться однойменна курортна зона. Вона вважається більш спокійною та бюджетною альтернативою своїм розкрученим сусідкам — Одесі та Затоці. Грибівка приваблює широкими піщаними пляжами, де можна відносно вільно розташуватися, не відчуваючи дискомфорту від тісного сусідства, комфортною глибиною моря та адекватним співвідношенням «ціна — якість».
Чорне море в цій частині узбережжя добре підходить для відпочинку дорослих та сімей з дітьми: відсутність глиняних урвищ, кам’янистого рельєфу, поступове заглиблення дна та півметрова глибина на відстані 10-15 м від берега створюють сприятливі умови для всіх категорій відпочивальників.
Пляж у Грибівці має довжину 5 км і завширшки досягає до 100 м на деяких ділянках. Відпочивати можна безкоштовно, але зручності у вигляді тіньових навісів зустрічаються рідко. Зате без проблем можна взяти парасольку від сонця і лежак.
Житло на курорті можна вибрати серед 50 баз відпочинку, готелів, пансіонатів з умовами різного рівня комфортності. На багатьох базах є басейни, дитячі майданчики, власні закладні кафе. Бюджетніші варіанти запропоновані в приватному секторі, але й відстань до моря звідти може досягати більше 2 кілометрів.
Загалом інфраструктура Грибівки скромна: на весь курорт єдиний банкомат, кілька аптек, немає звичних супермаркетів, аквапарків та дельфінаріїв. Втім, все це легко знайти в Затоці, яка знаходиться в півгодини їзди. Натомість тут багато кафе та барів, кілька дискотек, доступний повний спектр пляжних розваг, працює луна-парк, а влітку часто відбуваються музичні фестивалі.
Єдине, що може зіпсувати відпустку у Грибівці, особливо якщо ви відпочиваєте з дітьми, це холодні течії, здатні різко охолодити воду. Ну, і важливо знати, що цей чорноморський курорт стрімко набирає популярності, тому не варто розраховувати на порожні пляжі та відсутність відпочивальників.
Катранка
Це один із найменш відомих курортів Одеської області, що нагадує за обрисами наконечник списа, який ніби врізається у воду між озерами Сасик і Джантшейським. Від Чорного моря його відокремлює довга піщана коса, де знаходяться пляжі.
Катранка — це мальовниче місце з майже незайманою природою, надзвичайно чистим морем та широкими піщаними пляжами, де на відстані сотні метрів можна не зустріти жодної душі. Пройти до пляжів можна пішохідними містками – 2 з них проходять прямо над водою і ще один перекинутий через кілька острівців. Пляжі здебільшого вільні від будь-якої інфраструктури, за винятком нехитрих розваг у вигляді водних гірок та точки продажу морозива та напоїв, розташованих біля одного з містків. При цьому на деяких ділянках у центрі коси можна орендувати парасольки та шезлонги.
У Катранці працює близько півтора десятка баз відпочинку, а також міні-готелі. З’являються нові туристичні комплекси, як, наприклад, «Катран» з басейном, їдальнею, пляжним баром. Пропонується як розміщення зі зручностями на території, так і вельми комфортні номери, причому за витратами відпочинок обійдеться в рази дешевше, ніж у Затоці або Кароліно-Бугазі.
Інфраструктура на курорті мінімальна: кілька кафе та їдалень з домашньою їжею, зали для гри в більярд та настільний теніс, дискотека. У центрі селища розташований місцевий ринок, де можна придбати все необхідне для відпочинку, включаючи різноманітні сувеніри. Але загалом сюди приїжджають не за розвагами, а щоб відпочити від галасливих, запорошених та переповнених людьми міст, відновити сили та по-справжньому розслабитися.
Втім, не лише скромна інфраструктура не дозволяє селищу нарощувати потік туристів. Один із головних недоліків Катранки — незадовільна якість доріг, що ведуть сюди: добиратися на машині складно, а громадський транспорт ходить рідко.
Росєйка
Росєйка — це сусіднє з Катранкою селище, розташоване на протилежному березі Джантшейського озера. Крім того, курорт має вихід до озер Малий Сасик та Шагани. Останній є джерелом цілющих грязь мулу, що дозволяє вважати Росєйку не тільки морським, а й грязьовим курортом.
Тут не по-чорноморськи мілке та дуже тепле море, яке відрізняється відсутністю водоростей у прибережній зоні. До речі, у порівнянні з багатьма чорноморськими курортами медуз тут теж зовсім небагато – майже одиниці. Місцеві пляжі чисті та просторі. Як і в Катранці, вони знаходяться на косі, складені зі світлого піску і тягнуться на кілометри, а дорога до них лежить через дерев’яні містки та капітальну греблю для проїзду на авто. У районі центрального пляжу є тіньові навіси, платні шезлонги та туалет. Тут зазвичай буває найбільше відпочивальників.
У селищі понад півсотні баз відпочинку, міні-готелів та гостьових будинків з гарними номерами, причому за приємними цінами.
Місцева інфраструктура порівняно мізерна і включає лише основний мінімум: кілька продовольчих магазинів, ринок та торгові точки, 1-2 аптеки, невеликі кафе. У магазинах і кафе часто можна розплатитися карткою, але найближчий банкомат для переведення в готівку грошей знаходиться в Татарбунарах.
У курортній зоні працює луна-парк та центр розваг для дітей, є тир та нічний клуб, а на території деяких баз відпочинку можна пограти у настільний теніс та більярд. Любителі рибалки мають можливість порибалити на озері Малий Сасик, де непогано клює карась. А за новими враженнями можна вирушити з екскурсією у знамените місто на воді Вилкове, до Білгород-Дністровської фортеці або в центр культури й вина «Шабо».
Іншими словами, Росєйка – це ще одне ідеальне місце для тихого, розміреного відпочинку далеко від цивілізації, але з багатьма можливостями для спілкування з природою.
Санжійка
Санжійка — це найближча сусідка Грибівки не тільки географічно, але за статусом курорту, що швидко набирає популярності. Село розташоване за 40 км від Одеси прямо на узбережжі Чорного моря. Головна особливість Санжійки – це величні глиняні скелі, що тягнуться вздовж усього берега. З них відкриваються види на море і навколишній степ, що захоплюють дух. Багато хто приїжджає сюди виключно заради фантастичних пейзажів та можливості зробити гарні кадри.
Але більшість все ж таки їдуть до Санжійки заради спокійного відпочинку далеко від міста та натовпу. Пляжі тут хоч і не надто широкі через крутий високий берег, але завжди вільні. Проте пляжні зони Санжійки вільні не тільки від людей, а й від інфраструктури. Тут немає навісів, не здають в оренду парасольки та шезлонги, не працюють бари, а спускатися до моря доводиться місцями досить крутим сходам, а то й зовсім стихійним спускам.
Розміститися пропонують на базах відпочинку (переважно старого зразка), у міні-готелях та гостьових будинках. Також можна винайняти кімнату у місцевих. Ціни на все житло більш ніж доступні. При цьому навіть об’єкти на першій лінії не мають прямого виходу на пляж через високий берег; переважно вони віддалені від моря на 200 і більше метрів. Для любителів дикого відпочинку, який надихає Санжійка, є кілька кемпінгів.
З інфраструктурою тут негусто: кілька магазинів, одна аптека при місцевому пункті фельдшера і кілька кафе. Тут виручить сусідній Чорноморськ, де є супермаркети, банкомати, лікарні та інші блага цивілізації.
З розваг у Санжійці доступні хіба що стандартні пляжні атракціони та риболовля у відкритому морі. Ще можна орендувати яхту в місцевому яхт-клубі та подивитися місцеві визначні пам’ятки – маяк, що діє, і кам’яні козацькі надгробні хрести, розташовані на старому цвинтарі між Санжійкою та Грибівкою. За рештою доведеться їхати до Затоки, Чорноморська чи Одеси.
Сергіївка
Сергіївку, досить велике селище за 80 км від Одеси, насправді складно назвати маловідомим курортом. Перша грязелікарня тут була побудована ще в 1921 році, а саме селище в радянські часи було надзвичайно популярне, перш за все, як кліматичний і бальнеологічний курорт. Сергіївка розташована між Курортним та Затокою і лежить на березі Шаболатського (Будацького) лиману, багатого на лікувальні грязі та ропу. Крім того, в безпосередній близькості від курорту є кілька джерел мінеральних вод із цілющими властивостями.
Додаткову популярність, щоправда, сумну, селищу принесла війна. 1 липня він пережив російський ракетний удар, внаслідок якого було зруйновано 9-поверховий будинок та дві бази відпочинку, загинула 21 особа. Зараз селище відновлюється та чекає на гостей у новому курортному сезоні.
Сергіївка – це чудове місце для спокійного сімейного відпочинку та оздоровлення. Тут багато зелені та небагато людей, як і раніше, працюють санаторії, де можна пройти лікування або реабілітацію за допомогою лиманних грязей, ропи та/або мінеральних вод. Крім них, діють сучасні міні-готелі, гостьові будинки та бази відпочинку, здаються окремі котеджі та будиночки у зеленій зоні, є кілька дитячих санаторіїв та оздоровчих таборів. Завжди можна зняти кімнату в приватному секторі або квартиру. Але останні знаходяться в найбільш віддалених від моря районах, тому йти до пляжу доведеться щонайменше 30 хвилин. Зате там є і свої плюси: ринок, магазини, банкомат та інша селищна інфраструктура, що цілорічно працює.
Варіантів житла на березі моря всього два – готелі «Близнюки» та «Блакитна акула». Вони розташовані на косі: один одразу біля містка, а другий за кілька сотень метрів від нього. Решта житла знаходиться за кілометр від морського узбережжя і відокремлена від останнього Будакським лиманом, на протилежному боці якого, на Будакській косі, розташовуються морські пляжі. У пляжну зону можна дійти мостом через лиман, який у народі називають «кілометром здоров’я», або доїхати катером. Катери відправляються щодня з 08:00 до 20:00: що півгодини з материка на косу і щогодини у зворотному напрямку.
Пляжі в Сергіївці є і на узбережжі дрібнішого та теплого лиману, тут зручніше відпочивати з маленькими дітьми. І ті, й інші піщані, з пологим входом у воду, чисті, але не обладнані — зручності доведеться організовувати самостійно. Кафе та їдальня можна знайти в основному на території санаторіїв, хоча є вони і в самому селищі. А ще магазини, бари найбільше на набережній. Перед пішохідним містком працює кафе «Лімпопо», також є кілька «забігайлівок» на самому пляжі.
Розваг у Сергіївці негусто: можна покататися на вейкборді – працює вейк-клуб “Jump and fly”, зайнятися кайтсерфінгом, взяти напрокат велосипед і відправитися вивчати околиці, з’їздити на екскурсію в Аккерманську фортецю в сусідній Білгород-Дністровський або центр культури вина. Для решти є Затока, розташована в 18 км по автодорозі і в 12 км – безпосередньо по косі.
Лебедівка
Лебедівка — це ще одне приморське село на Одещині, про яке говорять набагато менше, ніж, наприклад, про Затоку. Хоча як мінімум за природними даними вона анітрохи не поступається більш розрекламованим сусідам узбережжям. Тут без перебільшення унікальна природа: з одного боку Чорне море, з іншого — солоне озеро Бурнас із блакитною глиною, що входить до групи Тузловських лиманів, на території яких створено однойменний природний парк, з третього — широкі степи, соснові та дубові ліси.
Ще одна природна особливість Лебедівки – високі глиняні урвища перед пляжами. Останні через це не надто широкі, але майже завжди вільні, за винятком центрального пляжу, де в пік сезону буває тісно. Але від західної околиці селища тягнеться піщана коса, що розділяє Чорне море та озеро Бурнас, з безкрайніми та часто безлюдними дикими пляжами. Берег на косі скрізь піщаний, а вхід у море – пологий. Для спуску до пляжу в деяких місцях встановлені дерев’яні сходи, але також є сходи, висічені просто у глиняних стрімчаках.
До речі, у Лебедівці є нудистський пляж. Він має довжину близько 1 км, і про його початок повідомляє відповідна табличка.
До Лебедівки їдуть заради спокійного та недорого відпочинку. Вибір житла тут дуже широкий. На курорті є близько десятка баз відпочинку та кілька готелів, можна зняти номер у котеджах чи гостьових будинках. Прямо по сусідству з лісом є кілька кемпінгів, як платних із зручностями, так і безкоштовних.
Інфраструктура типова для приморських селищ: кілька магазинів із «курортними» цінами, стільки ж кафе, ринок та аптека. Банкоматів у селі немає, але у багатьох кафе та магазинах можна розрахуватись карткою.
З розваг відпочиваючим можуть запропонувати прогулянки на човні та морську рибалку на бичка та камбалу. Також з Лебедівки організовуються екскурсії до Акерманської фортеці та національного природного парку “Тузловські лимани”.
Приморське (Ізмаїльский район)
Приморське — це крихітне село на краю Одеської області, яке межує з Дунайським біосферним заповідником. Його оточують відразу кілька водойм: Чорне море, озеро Сасик, Жебріанський та Малий Солоний лимани. Крім того, на півдні селище є сусідом з болотистою дельтою Дунаю, а на заході — з чорноморськими степами. Все це формує унікальну екосистему курорту. Тут дзвінко чисте повітря, прозоре море з теплим протяжним мілководдям і піщані, місцями добре обладнані пляжі.
Курортна зона Приморського знаходиться за 2 кілометри від самого селища. Тут зосереджена основна туристична інфраструктура: бази відпочинку, міні-готелі та гостьові будинки, що пропонують найрізноманітніші за умовами та вартістю варіанти, кілька кафе та барів, пляжні розваги.
Усі місцеві пляжі піщані, з домішкою черепашки. Сама пляжна смуга досить звивиста, а в центральній частині відокремлена від курортної забудови невеликим лиманом, через який до пляжу веде місток. Пляжі є досить широкими, особливо на ділянках без лиману. Найчистіші та просторі пляжні зони варто шукати на греблі, яка поділяє озеро Сасик та Чорне море; на центральному пляжі буває багатолюдно та брудно.
В цілому, Приморське – це спокійний невибагливий відпочинок на березі моря далеко від великих міст і поряд з неймовірною красою природою. Тут може не сподобатися тим, кому потрібна розвинена інфраструктура та всі блага цивілізації. Основний мінімум у вигляді магазинів, невеликих кафе, дискотек, ринку та безлічі торгових точок знайдеться, але більше не варто розраховувати. Зате курорт пропонує чудові умови для тих, хто хоче відпочити від метушні та скупчення людей. Тут чудові умови для організації риболовлі, гарних фотосесій на тлі природи, а як бонус — близькість до «міста сотні каналів та виноробства» Вилкове, а також до острова Зміїний.
