Дев’ятого липня, надвечір, перестало битися серце мого батька В’ ячеслава Миколайовича Булави із Дніпропетровщини. Він був росіянином за місцем народження і справжнім патріотом України за покликом своєї широкої душі, передає «Дніпро Регіон». Про велике горе та про батька написала його донька.
Для мене, своєї єдиної дитини, тато був справжнім взірцем чоловіка, батька, друга і, звичайно ж, професіонала своєї справи. Саме тому я обрала для себе його професію журналіста і ніколи про це не пошкодувала.В’ячеслава Булаву добре знали на Чернігівщині, де він починав свій трудовий шлях, у Софіївці та Криничках, де пройшло його становлення як редактора. В останню путь його проводжатимуть у П’ ятихатках.
Співробітництво з цілим рядом обласних і республіканських газет, перемоги у низці конкурсів, які проводила обласна Спілка журналістів, та три книги — такий його творчий доробок. Кажуть, що батьків не обирають. Я вдячна долі за батька, який став не тільки колегою, наставником, але, перш за все, незрадливим другом, котрий завжди розумів і підтримував, а ще до безтями любив єдину онуку Дарину, яку любовно кликав тільки Дашенькою.
Прощай, мій таточку! Сподіваюсь, там ти зустрінешся з мамою, після відходу якої рік тому життя втратило для тебе сенс. Прости мене, мій друже! Спочивай з миром., – написала Олена Чернявська (Булава), член НСЖУ з 2003 року.
