Стало відомо, де в Дніпрі знаходиться могила професора Рейнгарда (фото)

м. Дніпро, Соборний район, просп. Гагаріна, на території Ботанічного саду ДНУ імені Олеся Гончара, біля оранжереї.

Рейнгард Олександр Володимирович (11 квітня (30 березня за старим стилем) 1883 р., м. Харків – 4 січня 1945 р., м. Дніпропетровськ (Дніпро) – відомий вчений-біолог, засновник Ботанічного саду у місті Дніпрі.

Народився у Харкові в родині відомого зоолога Володимира Васильовича Рейнгарда, професора Харківського університету. Його дядько – Людвіг Васильович Рейнгард, також зоолог, ректор Харківського університету (1905–1906).

Мав німецьке коріння. З золотою медаллю закінчив харківську гімназію. Вступив до природничого відділення Харківського університету, де навчався з 1902 по 1907 роки, там же захистив кандидатську дисертацію, здобувши науковий ступінь кандидата біологічних наук. У серпні 1918 року запрошений на посаду завідувача новоствореної на біологічному факультеті Катеринославського університету кафедри фізіології рослин. На той час все більш актуальним стає питання створення у місті ботанічного саду. Реалізації цієї ідеї сприяло відкриття у Катеринославі класичного університету, в якому працювало чимало відомих вчених, серед яких брати Олександр та Леонід Рейнгарди. Ще у 1927 – 1928 рр. Дніпропетровська «науково-дослідна катедра біології» почала клопотатися перед місцевою владою щодо відкриття у місті ботанічного саду. Ініціатором та куратором цієї справи став завідувач «катедри» Олександр Рейнгард, який потім став першим директором Ботанічного саду.

Рішення про створення ботанічного саду в Дніпропетровську спочатку було прийнято в 1929 р.: 16 травня міська рада ухвалила «відвести під міський ботанічний сад 11 десятин землі в районі міських дач», забезпечити ботсад певною кількістю насіння та саджанців, а також провести планування дільниці «в порядку громадських робіт». А 23 грудня 1929 р. міськрада відпустила на організацію ботанічного саду перші 5 000 крб. Дніпропетровський ботанічний сад був заснований як спеціальна науково-дослідна установа на гроші міського бюджету. З 1-го жовтня 1930 р. ботанічний сад повністю перейшов на фінансування з держбюджету й надалі підпорядковувався сектору науки народного комісаріату освіти УСРР в Харкові. Прикметно, що О. В. Рейнгард пропонував ділянку саду загальною площею 13,05 га розбити на дві ділянки: на одній, площею в 8,5 га, улаштувати міський парк, а на другій – науково-дослідницьку частину; ділянки між собою мала розділити алея тополь. Рейнгард відмічав, що «передбачений парк є не лише ботанічним парком, але й повинен бути парком громадського користування». Але першопочаткова концепція організації ботсаду зазнала змін, викликаних загальним розвитком міста у період «соціалістичної модернізації». Наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. Дніпропетровськ почав робити «великий стрибок» у південно-західному напрямі, як наслідок – великі порожні ділянки землі на схід від Червоноповстанської (Довгої) балки стали об’єктом «конкуренції» різних установ під майбутню забудову. У цей же час виникає й більшість вищих навчальних закладів, які треба було належним чином розмістити й створити необхідну інфраструктуру.

Вищезгаданий район Міських дач став одним з епіцентрів інтенсивного будівництва. Чи не першим величезну ділянку під забудову тут отримав ДІІТ. Коли шукали велику ділянку для корпусів ДІІТу, зупинилися на районі Міських дач. Але виявилося, що трохи раніше, як вже зазначалося вище, ці гектари віддали Ботанічному саду, на яких вже розпочали посадку рослин та прокладку інженерних комунікацій. У цій ситуації влада вирішила наступне: частину вже культивованих ділянок забрати й віддати ДІІТові, а Ботанічному садові виділити додатково великий шмат землі безпосередньо на східному схилі Довгої балки й наново засадити його рослинами. Дирекції Ботанічного саду, в особі О. В. Рейнгарда, залишилося тільки прохати міську владу: «з огляду на те, що водогін протягом 185 м, що був улаштований на території саду, відійшов під територію Інституту Інженерів Транспорту, просити адміністрацію Інституту дати можливість… надалі прокласти водогін на території Ботсаду». І ще попросили «Звернутись до адміністрації Інституту Інженерів Транспорту з проханням на заміну тієї шкоди, що її зазнав Ботсад при переплянуванні міста (дерева та їх посадка, кілки, оранка ґрунту). Прийти на допомогу Ботсаду відпуском потрібних матеріалів…». Чи це було здійснено – достеменно невідомо. 28 травня 1931 р. Дніпропетровська міськрада відпустила Ботанічному саду «за рахунок фонду непередбачених витрат 4 544 крб.». Таким чином, остаточне заснування Ботанічного саду відбулося у тому ж 1931 р. Навесні, ще до офіційного рішення міськради, співробітники кафедри ботаніки Дніпропетровського інституту народної освіти (ДІНО, зараз ДНУ), який на той час був перетворений за рішенням вищих партійних та державних органів на три окремих інститути, та студенти під керівництвом О. В. Рейнгарда розпочали першу висадку дерев на південно-східному схилі Довгої балки, біля Міських дач. 13 травня 1931 р. міська газета «Зоря» повідомила, що «відкрито наукову установу – ботанічний сад (у районі міських дач) на площі 12 га». З 1933 року Ботанічний сад став науково-дослідним підрозділом Дніпропетровського університету (тодішня назва ДНУ), який поновив у зазначеному році свій статус класичного університету.

У 1935 році Державною кваліфікаційною комісією О. В. Рейнгарду було присвоєно вчене звання професора, а у 1936 р. здобув науковий ступінь доктора біологічних наук без захисту дисертації. Під час німецько-радянської війни був в евакуації, працював у П’ятигорському фармацевтичному інституті (1941 – 1944 рр.), згодом повернувся до Дніпропетровського університету і очолив кафедру фізіології рослин (1944 р.).

Олександр Рейнгард заповів поховати себе у заснованому ним же Ботанічному саду. Після своєї смерті у 1945 р., згідно з рішеннями міської влади та вченої ради університету, професор О. В. Рейнгард похований у Ботанічному саду вузу.

У рамках декомунізації, ім’я Олександра Рейнгарда отримала одна з вулиць, що розташована поруч з Ботанічним садом (колишня вул. Арсеничева).