В Україні заборонено вирощувати генетично модифіковані (ГМ) сорти рослин для продажу до моменту їх внесення до державного реєстру. Однак це не зупиняє вітчизняних фермерів від вирощування ГМО на своїх полях та пошуку каналів збуту для виробленої продукції. Чи потрібно перевіряти її на вміст ГМО і кому варто це робити? – про це йдеться в аналітичному матеріалі на сайті Agroportal.
Офіційно в Україні немає зареєстрованих ГМ сортів, оскільки діє Закон №1103-V «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Водночас із тим не забороняється створювати та досліджувати ГМО, однак лише у випадку наукового інтересу та у підрозділах науково-дослідних інститутів НАНУ.
На практиці вітчизняні фермери з метою продажу активно вирощують ГМ культури, особливо стійкі до гербіцидів (соя, ріпак). Згідно масштабного дослідження, проведеного у 2018 році асоціацією Donau Soja та Agent Green, близько 48% сої, що вирощується на українських полях, є генетично модифікованою. І тут виникає запитання: як в країні, де відсутня реєстрація ГМО, виробляється майже 50% ГМ сої?
«Уся справа в недосконалому українському законодавстві, яке обмежує, але водночас не прописує чіткого механізму регулювання. Це фактично створює умови, в яких бізнес навмисно починає шукати шляхи, через які можна збувати продукцію, що містить ГМО», — зазначає науковий співробітник Інституту клітинної біології та генетичної інженерії Юрій Симоненко. В законі прописано, що забороняється вивільнення в навколишнє природне середовище ГМО й промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації.
Повна версія статті на Agroportal.
Фото jdn2001cn0 та James Farley с сайта Pixabay
