Місто Очаків та Очаківський район практично з самого початку війни опинилися в безпосередній близькості до лінії фронту. Сьогодні частина Очаківського району, яка розташована на Кінбурнській косі, знаходиться під російською окупацією. Що у цей важкий воєнний час відбувається з курортною зоною в місті Очаків і на його околицях — на Кінбурнській косі, острові Березань та в Ольвії, розповідають експерти медіа-проекту «Очаків.Інфо». Про це повідомляє “Дніпро Регіон” з посиланням на Харків.Інфо.
Очаків та Чорноморська коса
Ті, хто приїжджає до Очакова вперше, часто бувають здивовані його мініатюрністю та провінційністю. У масовій свідомості місто Очаков сприймається на рівні десь між Одесою та Севастополем. Але насправді Очаків – це невелике портове, військове та туристичне місто на березі Дніпро-Бузького лиману, яке не має прямого виходу у відкрите море.
Пляжі тут піщані з елементами глини, море часто каламутне і пахне прісною водою Дніпра та Південного Бугу. Трохи кращою є ситуація з пляжами на Лагерній (Чорноморській) косі — туристичному передмісті Очакова. Тут розташоване село Чорноморка. Вартість відпочинку в цьому районі завжди була нижчою, ніж на інших чорноморських курортах. І саме ціни на проживання були найголовнішою «фішкою» його туристичної привабливості. Ну і ще можливість у будь-який час поїхати на катері на чисті піщані пляжі Кінбурнської коси, розташовані на узбережжі відкритого моря.
Очаків має багату історію. За часів Стародавньої Греції на його місці знаходилося велике поселення Алектор. Це вже поселення в середні віки називалося Дашев. На давньогрецьких руїнах литовський князь Вітовт в 1415 побудував Дашевську фортецю для захисту від кримсько-татарських набігів. Втім, місто не допомогло фортеці, і в 1480-і роки її захопили татари. У 1492 році на місці фортеці хан Менглі Гірей почав будівництво нового міста Ачі-Кале, яке згодом і стало Очаковим. У 1526 році місто перейшло у володіння турецького султана.
Російська імперія розглядала Ачі-Кале як важливий стратегічний пункт і розпочала боротьбу за нього. Очаків був захоплений 6 грудня 1788 року, коли Чорноморське козацьке військо під командуванням отамана Сидора Білого та російські війська під командуванням князя Потьомкіна спільними зусиллями взяли фортецю.
З початком нового російського вторгнення на територію України Очаків майже відразу опинився на лінії фронту. Через розташовану тут базу ВМС України місто почали обстрілювати спочатку крилатими ракетами, а потім і РСЗВ з окупованою російськими фашистами Кінбурнської коси. Обстріл міста триває з першого дня війни. І ось випадки лише за останні чотири місяці:
- 3 квітня загарбники атакували мирні об’єкти міста Очаків. Постраждали житлові будинки, інфраструктура та транспортні засоби. Внаслідок обстрілів загинули 8 людей, 34 отримали поранення.
- 18 квітня окупанти обстріляли касетними снарядами житлові райони Очакова. Про це повідомляє сайт Цензор.
- 25 квітня російські фашисти обстріляли Очаків, цього разу протикорабельними ракетами X-35. Про це повідомляє 24 канал.
- 3 травня Очаків знову був обстріляний. Постраждалих немає.
- 1 червня обстріл та руйнування будинків місцевих мешканців. Одна людина поранена.
- 5 червня внаслідок обстрілів Очаківської громади пошкоджено будинки, в деяких районах міста немає світла. Є потерпілі.
- 19 червня авіація загарбників нанесла ракетний удар за Очаковом. Двоє цивільних поранено, одна людина загинула.
- 28 червня окупанти потрапили територією міського ринку, будівлею палацу культури, у приватний сектор, а також у дві житлові будівлі (пряме влучення). Троє людей загинуло, зокрема 6-річна дівчинка. Ще шістьох людей поранено.
- 13 серпня в результаті російсько-фашистських обстрілів в Очакові загинули 7 людей, 33 поранено. Про це повідомив голова Миколаївської військово-цивільної адміністрації Віталій Кім.
Як можна зрозуміти з цього зведення, ні про який туризм в Очакові зараз не може бути й мови. Місцеві жителі постійно ховаються від обстрілів у бомбосховищах та підвалах своїх будинків, зайвий раз намагаючись не виходити на вулицю.
Кінбурнська коса
Кінбурнська коса завжди була найпопулярнішим туристичним місцем, відомим десятками кілометрів своїх чистих піщаних пляжів на березі відкритого моря. До війни дістатись Кінбурна можна було на моторних човнах та приватних катерах з Очакова або на комфортабельних пасажирських суднах на підводних крилах з Миколаєва. Поряд з кінбурнським причалом було створено всю необхідну пляжну інфраструктуру — кафе, навіси, шезлонги, парасольки, душ, туалет і баки для сміття.
Далі від причалу, в район села Покровка, приїжджали любителі дикого відпочинку, які надають перевагу недоторканій руками людям природі. У Покровці теж була туристична інфраструктура — готелі, кафе, магазини, прокат позашляховиків, а довкола неї лише дикі пляжі та синє Чорне море.
Наразі Кінбурнська коса – це найбільш постраждалий український курорт. З початку повномасштабного російського вторгнення коса опинилася в ізоляції та окупації. Вже п’ятий місяць на ній вирують лісові пожежі, більша частина лісів Кінбурна, 1600 гектарів, була знищена вогнем. Усі сухопутні шляхи на Кінбурнську косу перекрито, доставка продуктів, медикаментів, палива та запчастин для пожежних машин здійснюється катерами з Очакова. Окупанти грабують місцевих жителів, проводять фільтрацію та беруть у заручники. Готелі Кінбурнської коси розграбовані, а деякі пансіонати спалені. Нечисленне населення сіл Покровка, Василівка та Покровські хутори залишилося віч-на-віч із пожежами, безгрошів’ям та свавіллям орків, та острів Березань був ще одним популярним туристичним місцем на околицях Очакова. Сюди проводилися організовані екскурсії з Миколаєва, Одеси та Коблево. З Очакова, з Чорноморської коси та з Рибаківки на Березань можна було потрапити на моторних човнах із прив’язаними до них водними атракціонами «банан». Великі катери на острів не ходили через мілководність затоки та залишки давньої піщаної коси на його дні.
Острів є віддаленою частиною музею–заповідника «Ольвія». На острові Березань було розташоване давньогрецьке місто Борисфеніда. До нашого часу збереглися руїни стародавніх будівель та храму з античним жертовником.Також тут є залишки фасаду турецької фортеці з порталом та підземна фортеця часів Російської імперії. Під час екскурсії можна було полазити по потернах, подивитися внутрішній пристрій та систему заряду гармат, що знаходилися на поверхні, побачити залишки артилерійських гармат та маяк.
Закінчувалась екскурсія островом Березань біля пам’ятника розстріляному тут лейтенанту Шмідту. Пам’ятник, побудований у 70-х роках минулого століття, унікальний. Це біла трилистка, яка з будь-якої точки виглядає як вітрильник з піднятими вітрилами.
З початком війни екскурсії на острів Березань не проводяться.
Підсумки
Війна повністю паралізувала будь-яку туристичну та курортну діяльність в Очакові та в Очаківському районі. На жаль, до її завершення та деокупації захоплених територій туризм тут у принципі не можливий і навіть саме перебування в цьому районі є небезпечним.
