Дніпропетровщина сповнена загадок, які й досі нам невідомі. Які таємниці історії приховує Нечаєва Могила? У роки війни вона стала місцем запеклих боїв з ворогом. А ось “чорних археологів” бентежить блиск древнього скіфського золота, повідомляє Дніпро Регіон.
Головною знахідкою археологів 20 сторіччя назвали золоту пектораль. Про неї мріють найкращі музейні колекції світу. Царську прикрасу стародавніх скіфів знайшли в Україні. Скіфи у 4 столітті до нашої ери закопали її у степу. Відкопав знахідку археолог Борис Мозолевський 49 років тому.
Нечаєва могила – це найвищий у степовій смузі Євразії скіфський курган. Тут мріяв копати і український відомий археолог, але не встиг. Такі кургани вважали священними горами. У них ховали царів з кіньми, воїнами, слугами, дружиною. Чорні археологи тут прокопали шахту на 15 метрів та ще і бічні ходи. Чи знайшли щось – не відомо. Відомо, що у державну скарбницю нічого не потрапило.
Справжня золота лихоманка була і на колись величному Чортомлику. На цій скіфській могилі орудували сотні копачів, але навіть після цих пограбувань уже в радянські часи тут відкопали неоціненні речі. Усе, зокрема срібну амфору, забрав собі музей “Ермітаж” (Санкт-Петербург, Росія). Надвечір на цих руїнах можна відчути подих вічності.
Те, що явилось Мозолевському 49 років тому, зараз роздивитись не так просто. У Музеї історичних коштовностей виставлено копію. А оригінал пекторалі останні 5 років перебуває у сховищі. Стороннім туди зась.
Така пектораль – єдина в світі. Вона з золота і важить кілограм 150 грамів. На аукціони подібні речі виставляти заборонено. Вивозити її за межі України – теж. Від кількох гальванокопій оригінал відрізняється емаллю.
У пекторалі науковці шукають таємні сенси: і модель всесвіту, і скіфський календар, і зашифрований код. Але версії ці не остаточні, бо таємницю пекторалі розгадати неможливо.
В роки Другої світової війни він став місцем запеклих боїв. Намагаючись утримати Нікопольський плацдарм будь-якою ціною, гітлерівці перетворили могилу на міцну вогневу точку. Вона домінувала над місцевістю, з висоти кулеметним вогнем добре прострілювалася вся навколишня територія.
Навколишній степ буквально нашпигований залишками боєприпасів, осколками мін і снарядів. Зранена земля не хоче їх тримати в собі, кожного року витискує на поверхню все новий і новий заржавілий метал.
Трішки про історію кургану. Раніше чомусь думалося, що така назва походить від імені якогось славного козака Нечая. Але згодом ця помилковість стала очевидною. Маємо справу з археологічним пам’ятником – одним зі скіфських курганів ІV століття до нашої ери. При чому, він зараз є найвищим у степовій смузі Євразії. І вважають не інакше, як царським. Висота – більше 15 метрів. На початку 20 століття могила була вищою на 3 – 3,5 метра.
Раніше курган вчені називали ще Гегелиним. Жила на таке прізвище поміщиця, якій і належали місцеві землі. Але їх у другій половині ІХ століття купили сусіди Нечаєві. Згодом за курганом і закріпилася сучасна назва – Нечаєва Могила.
Скіфський могильник збиралися свого часу розкопати і дослідити відомі історики Іван Забєлін та Дмитро Яворницький. Але проти такої ідеї виступили землевласники, які не дали дозволу на проведення відповідних робіт.
По закінченню Другої світової війни приступити до дослідження Нечаєвої Могили планували видатні археологи свого часу А.Тереножкін, Б.Мозолевський. Проте розкопки так і не були розпочаті. І понині курган залишається недослідженим. Він височить над степом і продовжує зберігати свої таємниці.
Скіфський курган не мав раніше і не має досі охоронної зони. Поля підходять впритул до його підніжжя. В результаті, ще за радянських часів, з дозволу місцевої влади тут встановили пам’ятник воякам, загиблим у Другій світовій війні.
Коли ми говоримо про недослідженість кургану, мається на увазі його офіційний статус. Бо навколо цього об’єкту постійно кружляють металошукачі. Після встановлення пам’ятника, для зручності підйому на верхівку могили, проклали зручні металеві щаблі. Їх порізали на брухт невідомі «металісти». Довелося відновлювати цю споруду.
У захисних лісосмугах, які було насаджено ще до війни, копаються так звані «чорні археологи». Їхня мета – знайти у старих окопах і бліндажах залишки зброї, боєприпасів.
