На Дніпропетровщині у промисловому місті Кривий Ріг потужне підприємство заявило про потужне скорочення виробництва. Про це повідомляє Дніпро Регіон з посиланням на звернення генерального директора підприємства Мауро Лонгобардо.
Звернення Мауро Лонгобардо, генерального директора «АрселорМіттал Кривий Ріг», про стан підприємства і плани на майбутнє
Сьогодні, на 944-й день війни, АрселорМіттал Кривий Ріг продовжує працювати і наповнювати бюджет України та Кривого Рогу, забезпечуючи робочі місця і будучи надійним партнером держави. Я хочу висловити своє захоплення вашою стійкістю і професіоналізмом і розповісти Вам про поточний стан підприємства і плани на майбутнє.
Наше підприємство стійко долає виклики воєнного часу. Ми пережили ракетні обстріли, сім блекаутів цього року, втрату і відновлення водопостачання. Понад 3000 наших співробітників служать у лавах ЗСУ, а 233 колег загинули або пропали безвісти, захищаючи Україну.
У середині 2024 року ми змогли наростити виробництво металургійної продукції до половини довоєнного рівня. Виробництво залізорудного концентрату сягнуло майже трьох чвертей від довоєнного. Ми успішно перебудували нашу логістику і зараз морський коридор вже служить для відвантаження не тільки залізорудного концентрату, а й готової продукції.
Напередодні осінньо-зимового опалювального сезону ми продовжуємо працювати над зміцненням життєздатності компанії. Дефіцит локального ринку у вугіллі ми замінили імпортною сировиною, при цьому підтримуємо досить високі запаси, страхуючись на випадок можливих перебоїв. Ми здійснюємо кілька проєктів для забезпечення стабільного енергопостачання та автономного опалення критично важливих об’єктів виробництва та зменшення ризиків, пов’язаних із водопостачанням, ми впроваджуємо заходи з енергоефективності.
При цьому в другій половині 2024 року наше підприємство зіштовхнулося зі значними викликами, що змушують нас знизити виробництво та уповільнити прогнозоване зростання.
Серед основних зовнішніх чинників – зниження споживання залізної руди Китаєм, що спровокувало падіння світових цін на неї та обмежило обсяги наших продажів, оскільки ціни опустилися нижче собівартості її доставки на ринок. Це неминуче робить експорт нерентабельним, що призводить до необхідності скорочення виробництва.
По-друге, це стагнація ринків сталі в Європі, спричинена геополітичною невизначеністю в регіоні, високою інфляцією, сповільненням діяльності будівельних компаній, підвищенням цін на енергоносії та сировину. Це створює надлишок рудної та сталевої продукції, і низка виробників у Європі консервують потужності та призупиняють виробництво.
По-третє, це логістичні обмеження, які наклала на Україну війна. Через високу вартість транспортування ми можемо експортувати нашу готову продукцію лише до країн найближчої Європи, зокрема Польщі, Румунії та Прибалтики, де європейські та інші виробники мають низку конкурентних переваг, зокрема через меншу вартість електроенергії в собівартості та дешевшу логістику.
Ще один несприятливий фактор – значне зростання цін на електроенергію в Україні. Ми змушені імпортувати щонайменше 80% електроенергії, щоб забезпечити стабільність енергопостачання. У підсумку ціна імпортної електроенергії для підприємства більш ніж у 2 рази перевищує ціну, яку платять наші конкуренти в галузі в країнах Західної Європи.
Часті відключення та перебої з постачанням електроенергії перешкоджають повноцінному відновленню виробництва, унеможливлюють довгострокове планування та збільшують собівартість, адже ситуація може змінитися щохвилини. Щоразу заново доводиться перезапускати всі процеси після блекаутів, знову переглядати графіки, обсяги, дати. Це призводить до швидкого зносу обладнання та додаткового навантаження на персонал.
Обсяг внутрішнього ринку, де ми маємо перевагу завдяки короткому плечу логістики, через війну зменшився і становить 60% довоєнного. Це також обмежує обсяги наших продажів на нашому єдиному ринку, який ми можемо належним чином охопити.
Для виживання нашому підприємству потрібно досягти беззбитковості або хоча б мінімального позитивного фінансового результату. Але ми цього ще не досягли. З огляду на високі витрати на електроенергію для промислових підприємств в Україні та несприятливу ситуацію на ринках збуту, ми змушені вжити низку
заходів щодо зниження негативного ефекту на фінансовий результат. Для цього в 4 кварталі 2024 року ми плануємо скоригувати рівень виробництва відповідно до зниження попиту на ринках і рівня цін на залізорудну сировину та металопродукцію в Україні та світі. Якщо ми цього не зробимо, це призведе до ще більших втрат.
Тому в жовтні-грудні ми плануємо працювати однією доменною піччю – ДП-8. У роботі в цей час повинні бути від 2 до 3 агломашин, залежно від потреби. Прогнозується, що коксохімічне виробництво працюватиме під потреби металургійного виробництва. Ми плануємо, що конверторний цех і МБЛЗ будуть зупинені на 45 днів, у цей час весь чавун розливатимуть на розливних машинах (РМ) ДЦ-1. У другій половині грудня в роботі повинні бути 1 конвертер і МБЛЗ-1. Надлишок чавуну буде розливатися на РМ ДЦ-1. У новий рік ми плануємо зайти з однією доменною піччю, одним конвертером і МБЛЗ-1.
Цей час простою обладнання сталеливарного та прокатного виробництва повинен бути використаний для капітального ремонту та модернізації обладнання. Так, ми плануємо проведення капітального ремонту дрібносортового стану 250-4, та прогнозується, що Блюмінг буде зупинено на консервацію до зміни ринкової ситуації. Забезпечення потреб прокатного виробництва в квадраті № 80 здійснюватиметься за рахунок запасів.
Незважаючи на те, що ми продовжуємо відчувати гостру нестачу і відтік кадрів, переважно спричинені мобілізацією, нам вдалося підвищити рівень укомплектованості персоналом на 5% і дещо знизити рівень відтоку персоналу. Наразі, в середньому по підприємству, рівень укомплектованості персоналом становить 86%. У поточній ситуації ми зосередили наші зусилля на комплектації критично важливих професій технологічного та ремонтного персоналу, а також залученні жінок на роботу в АМКР. Для цього ставимо перед собою мету закривати щомісяця 85-100 вакансій. Це дасть на кінець року нам можливість закрити близько 1000 зовнішніх вакансій.
Ми наполегливо працюємо над подоланням дефіциту кадрів. У фокусі нашої комунікації – жінки та молодь. Так, за 8 місяців цього року ми працевлаштували 290 жінок і плануємо до кінця року залучити ще 160. У проєкті «Нова Фабрика 3.0+» беруть участь 420 студентів, а всього ми плануємо залучити до заходів АМКР близько 3000 студентів. Крім того, вже 204 ветерани повернулися на робочі місця в АМКР, і ми створимо всі необхідні умови для їхньої реінтеграції в роботу.
За 8 місяців 2024 р. в Університеті АрселорМіттал в Україні проведено 15901 навчань, що на 31% більше порівняно з аналогічним періодом 2023 р. У період зупинки однієї печі ми по максимуму використаємо цю можливість – і навчимо персонал на нові професії. З одного боку є час і можливість отримати ще +1 професію до скарбнички навичок, щоб вони були універсальні та багатофункціональні, і з іншого боку це дасть змогу зберегти дохід і збільшити його в перспективі.
Я хочу наголосити, що ця зміна планів виробництва не потягне за собою скорочень персоналу. Персонал виробничих підрозділів, обсяги виробництва яких будуть скориговані, заплановано задіяти у ремонтних роботах, охороні та благоустрої території.
Ми продовжуємо стежити за ринковою ситуацією і готові швидко наростити обсяги виробництва, якщо вартість електроенергії в Україні буде хоча б дорівнювати європейській або попит на європейському ринку збуту підвищиться.
Мауро Лонгобардо,
генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»
