До повномасштабної війни життя відкривало перед Тарасом усі двері. Здібний хлопець закінчив спецшколу «Натхнення», потім – професійний гірничо-електромеханічний фаховий коледж, поступив до Криворізького нацуніверситету.
Мирні плани перекреслила війна. Не вагаючись, першокурсник пішов добровольцем на фронт. Здача нормативів – і Тарас вже у Великобританії – опановує ази військової науки.
Після повернення до України, потрапляє на Донецький пекельний напрямок – в 92-у окрему штурмову бригаду імені кошового отамана Івана Сірка. Попри молодий вік, «Тапік» вже веде свою штурмову групу в бій.
Працюючи на евакуації, Тарас не раз рятував життя своїм побратимам. Та даються взнаки численні поранення і хлопця переводять у дронарі на Харківщину.
7 липня 2024 року Тарас Овечко прийняв свій останній бій. Важкі поранення не залишили йому шансів на життя.
Вічна шана і пам‘ять молодому Герою!
