Страшні заразні хвороби атакували людство постійно. Спостерігаючи за нинішньою ситуацією, мимоволі задаєшся питанням, а як же було раніше? Як епідемії і пандемії супроводжували життя людей? Як люди справлялися з ними? Дніпро не виняток, в минулому — Катеринослав, так називалось наше чудове місто раніше, теж пережив епідемію холери, про стало відомо з матеріалу Лесі Логашової, повідомляє кореспондент Дніпро Регіон.
Відомо, що перший спалах холери в Катеринославі спостерігався в 1831 році, але детальних відомостей не збереглося. Також немає точних даних про кількість хворих та померлих.
А в 1848-1849 роках страшна хвороба знов проявилась та вважається набільшою епідемією в історії міста. В першу чергу холера охопила найбідніші райони губернії. В другій половині 1848 року вона з’явилася і в самому місті та бушувала до літа 1849 року.
У 1848 році в місті був створений спеціальний комітет по боротьбі з холерою, одним із активних членів був міський голова Іван Ізотович Ловягін. Про це він писав у своїй «Автобіографії»: «В половине 1848 года открылась в Екатеринославе холера; беднаго народа в городе скопилось много, больницы были завалены холерными, мест не было уже, – а больных прибывало, девать их некуда. Для облегчения участи страдавших людей собрался в Екатеринославе губернский комитет, куда я назначен был членом и попечителем 1-й части Екатеринослава, с появления и до окончания эпидемии».
У тій же другій половині 1848 року в Катеринославі паралельно з холерою, почалася епідемія цинги. З навколишніх сіл, селяни «едва передвигавшиеся тени целыми толпами собирались в город, завалили все больницы, – а все еще оставалось значительное число безприютных, ежедневно пополнявшиеся вновь пришедшими». Далі хвороба почала поширюватися серед найбідніших верств міського населення.
Багатьох померлих міський голова ховав за свій рахунок, включаючи всі необхідні предмети і ритуал відспівування. В цілому на «заведывание» конкретними хворими Ловягін витратив 3000 рублів – сума для того часу досить значна.
Але як писав потім міський голова: «Единственною наградою мне было за расходы и заботы увидеть выздоравливающего человека, после отчаянного состояния… многих воротили мы в семейства, где их приняли, как выходцев с того света».
До літа 1849 року епідемічні хвороби відступили, і всі тимчасові госпіталі в Катеринославі припинили свою діяльність.
Відомо, що під час епідемії холери 1848-1849 років, вмирали не тільки найбідніші верстви міського населення, а й цілком заможні і шановані в місті люди.
Найвідомішою жертвою епідемії став колишній міський голова Федір Сафронович Дупленко (очолював місто в 1830-1833 роках). Він був великим купцем, мав велику вагу і вплив на місто. Дупленко подарував місту храм (будівництво якого розпочав за власні кошти), нині це кафедральний Троїцький собор. Тоді неподалік від цього місця стояла дерев’яна Святодухівська церква. Коли було вирішено збудувати тут кам’яний собор, Федір Дупленко виділив на цю «богоугодну справу» 100 000 рублів – величезну на ті часи суму.
У 1848 році Федір Дупленко помер від холери. Церква до того моменту ще не була добудована. Тоді на допомогу прийшов його друг, теж купець і міський голова Кірпішніков, який виділив 15 000 рублів, яких бракувало для завершення будівництва. Нині це не просто церква, а й мовчазний пам’ятник «меру» — меценату, який помер від холери.
Другою відомою жертвою епідемії холери став Адам Гуммель — головний садівник Катеринослава. Прибув він до Катеринославу з міста Маннгейм в Німеччині чи в 1807, чи то в 1809 роках (документи називають дві дати).
З цього часу і до самої смерті Гуммель працював в Катеринославському Казенному Саду і був його завідувачем. На місці колишнього зимівника і фруктового саду Лазаря Глоби досвідчений садівник створив справжній ботанічний сад, який був розсадником плодових дерев у всьому південному краї. Згодом Казенний сад став регулярним парком, де гуляли жителі Катеринослава.
Катеринославський сад Гуммеля вважався третім за значенням в південному краї, після Нікітського в Криму і Одеської ботанічного. На жаль, після смерті Гуммеля в 1848 році від холери, Казенний сад швидко занепав, був розділений на дві частини – Міський сад і Технічний сад. Тільки в XX столітті сади були об’єднані в один парк. Нині це парк Лазаря Глоби.
