Історія птахофабрики "Оріль-Лідер": 40 років... політ нормальний

Як сказала героїня епохального радянського фільму: «В 40 років життя тільки починається». Це висловлювання можна віднести і до віку підприємства. Адже якщо воно відрацювало 40 років, значить, вистояло в застійні 80-е, лихі 90-е і не зламалося в багатообіцяючі нульові. 40 років для підприємства – це коли об’єднуються традиції і новаторство, досвід і інновації. За 40 років роботи птахофабрика «Оріль-Лідер», яка сьогодні входить в компанію МХП, збільшила виробництво м’яса птиці більше ніж в 10 разів. І це не єдине досягнення підприємства.

За п’ятирічкою п’ятирічка

Рішення про будівництво великої птахофабрики в Дніпродзержинську (сьогодні Кам’янському) приймалося, як і всі рішення в радянські часи, на підставі постанов партії і уряду. Щоб сприяти розвитку агропромислового комплексу країни, в 1978 р державні мужі постановили звести птахофабрику «Орільська». І в квітні 1979 року за підтримки колег з дружньої Угорської народної республіки почалося будівництво підприємства на 119 га в Царичанському районі Дніпропетровської області. Угорці допомагали не тільки будувати, але і передали технологію, а також навчили 7 українських співробітників у себе в країні. Потужність птахофабрики була розрахована на вирощування 8,5 млн голів птиці на рік або виробництво 11,9 тис.т м’яса (в живій вазі).

[metaslider id=”8358″]

Практично будь-який масштабний захід в Радянському Союзі не обходився без подвигів. І на будівництві птахофабрики теж були свої герої. Співробітники, які стояли біля витоків підприємства, розповіли, що перший директор отримав орден за те, що не став будувати залізницю до птахофабриці (вирішили обійтися сусідньою ж/д станцією, розташованою в 5 км від об’єкту). Таким чином, вдалося заощадити державі 1 млн рублів. До слова, цей же директор подбав про те, щоб облагородити територію фабрики. У 1983 р завезли і висадили різні дерева і квіти. Працівники розповідали, що рожеві кущі для фабрики привезли аж з Литви, директор особисто стежив за їх збереженням.

“Іван Іванович дуже засмучувався, коли красу не цінували.
Він міг покарати за вирвані троянди більше, ніж за вкрадену курку”, – сказав пропрацював на підприємстві з 1980 р електрик «Оріль-Лідер» Віктор Данилевич.

Першу лінію фабрики запустили в четвертому кварталі 1980 р. Старожили згадують, як їздили машинами в Дніпропетровськ забирати курей, яких доставили з Угорщини.

Кузня кадрів працювала не покладаючи рук: майбутні птахівниці проходили курси в Петриківському ПТУ і тут же приступали до роботи. Одна з таких пташниць Марія Захаренко, яка до сих пір працює на підприємстві, розповідає:

“Навчання було тільки місяць, решта все освоювали вже на підприємстві. Не можу сказати, що працювати було легко. Багато що доводилося робити вручну: розносити відрами корм в годівниці, наповнювати поїлки. У кожну поїлку потрібно було налити по 1 л води, а поїлок в пташнику 200”.

У той час в колишньому Дніпродзержинську всі працездатні громадяни працювали в основному на Дніпровському металургійному комбінаті (ДМК) або на «ДніпроАзоті». Але птахофабрика, як її ласкаво називають «Орілька» (за назвою однойменної річки), привернула робітників не стільки екологічністю, скільки можливістю отримати житло.

“Ми були молодими, тільки одружилися, потрібно було десь жити. У ДМК квартиру отримати можна було тільки через 15 років. Єдине місце в місті, де давали житло протягом року-трьох, була птахофабрика. Тому з дружиною влаштувалися сюди і через три роки отримали квартиру. У ті роки підприємство не тільки дало півтора тисячам чоловік роботу, а й тисячі сімей – житло”, – згадує електромонтер енергетичний служби підприємства Олександр Молчанов.

У 1982 р на підприємстві вже трудилися 1200 осіб. Птахофабрика процвітала і навіть була на дошці пошани ВДНГ (Виставці досягнень народного господарства) СРСР. У 1984 р підприємство рапортувало: «За чотири роки п’ятирічки випустили 38,9 тис.т м’яса і 27,7 млн яєць». За цей же період отримали 33,5 млн рублів прибутку. Рентабельність виробництва становила 49,4%. Таким показниками сьогодні позаздрило б будь-яке підприємство. Тобто справи фабрики йшли настільки добре, що 1985 року вона окупила вкладені в будівництво кошти. До слова, кошторисна вартість підприємства становила 52 млн рублів.

Нелегкі 90-ті

До середини 90-х справи на «Орільці» пішли на спад: виробництво скорочувалося, управління слабшав. Старожили кажуть, що був період, коли підприємством керували відразу два директора. У 1993-1995 р співробітники отримували зарплату продукцією.

“Стояли на базарі, продавали тушонку, курей, яйця. Треба ж було якось виживати. У нас же сім’ї”, – згадує працівниця котельні Євдокія Потапенко.

За її словами, на птахофабриці був період, коли не вистачало працівників в забійному цеху, де працювати найскладніше. Тоді кожен співробітник з будь-якого відділу (технічного, адміністративного і т. Д.) Повинен був 5 днів в році відпрацювати в забійній. Непросто було.

[metaslider id=”8397″]

У 1995-1997 рр. птахофабрика практично стояла (на декількох бригадах були несучки, а виробництва м’яса не було, цех забою не працював). І в 1997 р відновила роботу на умовах оренди за договором між Регіональним відділенням фонду держмайна України в Дніпропетровській області та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Оріль-Лідер». Власне, з цього моменту фабрика і стала іменуватися «Оріль-Лідер». Назвати цей період відродженням було складно, так як виробництво скоротилося в рази, на підприємстві залишилося всього 550 чоловік. Але птахофабрика функціонувала.

Друге народження

У 2001 р «Оріль-Лідер» увійшла до складу агроіндустріальних холдингу МХП. З цього моменту почався новий виток в історії птахофабрики. Співробітники-старожили з теплотою згадують цей період.

“Коли на підприємство прийшов власник, фабрика почала зростати. Почалася реформа всіх процесів, модернізація. З цього моменту підприємство вже ні разу не зупинялося. Треба віддати належне, Юрій Косюк – прогресивна людина”, – зазначив Олександр Молчанов.

За 40 років роботи комплексу на ньому змінилося 12 директорів. Влітку цього року птахофабрику очолив Олександр Сплодітель. Олександр прийшов в МХП ще студентом. Працював на «Старинської птахофабриці» і «Вінницькій птахофабриці», пройшов шлях від стажиста-бригадира до начальника виробництва.

«Коли МХП стала управляти птицефабрикой, компанія створила сильну виробничу структуру закритого циклу, що включає інкубацію яєць, вирощування курчат-бройлерів, забій і переробку. Кожен виробничий етап на підприємстві не залежить від зовнішніх факторів. Така структура робить підприємство конкурентним”, – сказав Олександр Сплодітель.

Олександр Сплодітель

За 19 років нової історії на підприємстві не було і року, щоб не велася реконструкція або модернізація. Розширення пташників проходило в два етапи. У 2005 р побудували другу зону вирощування (56 пташників), в 2017 р – третю (63 пташника). Таким чином, за останні 20 років птахофабрика зросла приблизно в 5 разів: від проектних 8,5 млн до 42,9 млн голів птиці на рік.

З переоснащенням змінювалася і технологія утримання і вирощування птиці. Якщо раніше в бригаді, яка обслуговує 8-10 пташників, було 26 осіб, то сьогодні – тільки 5.

“До 2005 р комплекс працював по угорською технологією, пташники опалювалися пальниками, такими великими «газовими плитами», які часто гасли і були небезпечними. А сьогодні в кожному приміщенні стоїть по 4 автоматичних газових вентилятора, «гармати», які відмінно обігрівають пташники”, – розповів Олександр Молчанов.

[metaslider id=”8400″]

За його словами, як людину, яка також брав участь в обслуговуванні пташників, сьогодні на підприємстві до невпізнання змінена система напування і годування птиці. Раніше баки з водою перебували на горищах пташників, і працівники утеплювали горища, щоб взимку вода в баках не замерзає. Також постійно були проблеми з транспортером, за яким подавався корм, він забивався і рвався. Сьогодні ж на підприємстві працюють зручна ніпельна система напування і автоматизована подача корму.

“На підприємстві регулярно проходить переоснащення. Якщо на якихось дільницях вирощування ще залишилося комп’ютерне управління мікрокліматом старого зразка, то найближчим часом ми його замінимо на нове, сучасне, таке, як на підприємствах компанії в Ладижині, Каневі”, – пояснив директор.

Як сказав Олександр Сплодітель, в останні роки зростає також показник збереження птиці. Якщо ще пару років тому він становив 94,6%, то в 2020 р буде 95,9%. Це стало можливим за рахунок правильної імунізації птиці відповідно до європейських стандартів.

“Пам’ятаю, коли ми в 2010-2011 рр. їздили по обміну досвідом до Німеччини, показники європейських птахофабрик здавалися нам недосяжними. Але сьогодні наші підприємства за деякими параметрами не тільки наздогнали, але й перегнали колег з ЄС”, – розповів Олександр Сплодітель.

Компанія поступово оновлює кожен виробнича дільниця комплексу. У 2004 р побудували новий інкубаторій, збільшивши його потужності в три рази. І сьогодні на підприємстві є можливість «висиджувати» 75 млн яєць на рік.

Паралельно з великими проектами проходила планова модернізація. Наприклад, в 2012 р на птахофабриці автоматизували котельню.

“Я ж пропрацювала в котельні з 1980 р І коли прийшов пенсійний вік в 2012 р, думала, що вже не зможу далі працювати, так як було важкувато. Але котельню автоматизували, стало набагато легше, і я залишилася. Хоча все одно робота відповідальна: не дай Бог, не стане води або ми не дамо на забійний цех воду необхідної температури, це буде катастрофа”, – ділиться Євдокія Потапенко.

[metaslider id=”8405″]

В даний час на підприємстві проводиться реконструкція забійного цеху. За останні 20 років потужності фабрики виросли в 10 разів. Якщо на початку 80-х комплекс випускав 11 тис.т м’яса (в живій вазі) в рік, то сьогодні – більше 100 тис.т. За даними Олександра Сплодітеля, за рахунок збільшення ваги птиці в 2020 р підприємство справить 110 тис.т м’яса.

[metaslider id=”8409″]

Птахофабрика сьогодні випускає охолоджене, заморожене м’ясо птиці ТМ «Наша Ряба», мариновану продукцію ТМ «Наша Ряба Апетитна» і «Секрети Шефа». Відомо, що в останні роки МХП активно розвиває кулінарний напрям. «Оріль-Лідер» – одна з виробничих майданчиків, яка реалізує кулінарні розробки R&D підрозділу компанії. Як розповів Олександр Сплодітель, за останній рік на фабриці асортимент маринованих продуктів зріс з 10 до 23 видів. І сьогодні частка маринованої продукції у фасованому вигляді в загальному обсязі продукції, що випускається курятини становить 10-25% (в залежності від пори року). Влітку, в сезон шашликів і барбекю, споживання такого м’яса зростає, а взимку, відповідно, знижується.

[metaslider id=”8414″]

Продукцію, що випускається «Оріль-Лідер» реалізує на внутрішньому ринку. Питання не в тому, що продукція цієї птахофабрики не підходить для зарубіжних ринків, а в тому, що з експортними завданнями компанії справляються два інших підприємства МХП. Проте птахофабрика поступово проходить різні перевірки і сертифікації.

Екологічно і відповідально

«Оріль-Лідер» стала першою виробничою площадкою, на якій МХП реалізувала біогазовий проект. Ідея виникла в 2011 р.: на потужностях птахофабрики вирішили будувати біогазову станцію, яка буде працювати на курячому посліді. І в грудні 2012 р вже ввели в експлуатацію в тестовому режимі перший ферментатор. Компанія вклала в проект $ 15 млн. В кінці 2014 р біогазова станція досягла своєї проектної потужності – 5 МВт/год. Треба сказати, що в той час це була перша в Європі біогазова станція такої потужності з подібним рівнем технологій. Сьогодні підприємство не тільки повністю забезпечує себе необхідною енергією, а й подає залишок в мережу.
У 2018-2019 рр. на підприємстві реконструювали очисні споруди. Установка нового сучасного обладнання дозволила ліквідувати неприємний запах і максимально ефективно очищати виробничі стоки перед їх скиданням в очисні споруди міськводоканалу. У модернізацію очисних споруд компанія вклала 11 млн грн.

Як і на початку 80-х, сьогодні птахофабрика сприяє озеленення місцевості, де підприємство веде свою діяльність. Зокрема, завдяки проекту «Зелена планета з МХП» Благодійного фонду «МХП – Громаді» в 2019 р громада висадила дерева, закуплені за кошти фонду і підприємства.

«Оріль-Лідер» була і залишається птахофабрикою з традиціями, підприємством, куди приходять працювати сім’ями. Що може красномовніше свідчити про стабільність роботи комплексу, як не те, що тут працює 8 осіб, які працюють на виробництві з моменту його заснування. І 30 співробітників працюють на підприємстві більше 30 (з 80-их років) років.
Ніна Топунова у серпні 1980 року, коли їй було 20 років, прийшла працювати на птахофабрику вахтером. Її чоловік був на підприємстві трактористом. Потім на виробництво прийшли і їх дві дочки з чоловіками: