Дива не сталося… Дні, тижні, місяці чекання та надія, що Владислав Лифар живий, можливо в полоні, хоча і вважався зниклим безвісти. Але рідні отримали гірку і болючу звістку. Про це повідомляє Дніпро Регіон з посиланням на Софіївську селищну територіальну громаду.
На долю Лифаря Владислава Валерійовича, жителя с. Вишневе, випала війна, яку розпочала росія проти вільної та незалежної України.
Народився Владислав 08 травня 1996 року в с. Базавлучок. Навчався у Нововасилівській ЗОШ І-ІІ ст. Після закінчення 9 класу Владислав продовжив навчання у Софіївському професійному ліцеї, де здобув спеціальність водій- слюсар. До мобілізації працював водієм у ПП «Закружний».
31 травня 2023 року призваний за мобілізацією Криворізьким РТЦК та СП. Службу проходив на посаді водія-електрика відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних комплексів в одному із батальйонів безпілотних систем військової частини, яка виконувала бойові завдання на Донеччині.
Деякий час вважався зниклим безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олексіївка Донецької області, а з 30 квітня 2025 року ідентифікований та вважається загиблим. 19 листопада 2025 Лифар Владислав повертається на щиті до родини, щоб зайти вічний спокій на землі, яка його зростила.
Сильний, змужнілий, загартований під палючим сонцем степового краю Донеччини, Владислав Лифар, виконуючи різні бойові задачі, мріяв повернутися додому, обійняти рідних, разом з дружиною виховувати та навчати всьому, що міг сам, синочка Нікіту. Скільки довгих днів та ночей довелося рідним чекати на повернення улюбленого сина, чоловіка, тата, брата.
