І знову біль втрати… Сьогодні рідні, близькі, друзі, побратими, представники міської влади та небайдужі мешканці Нікополя провели в останню путь нашого земляка, солдата Ткаченка Ігоря Сергійовича. Йому назавжди буде 45 років. Про це повідомляє Дніпро Регіон з посиланням на Нікопольську міську раду.
Після закінчення 9 класів школи в селі Воля (колишня назва – Чкалове) Нікопольського району, Ігор вступив до Нікопольського професійно-технічного № 34, де здобув фах вальцювальника. Протягом багатьох років працював на підприємствах, що виготовляють трубну продукцію: спершу на Нікопольському заводі сталевих труб «ЮТІСТ», згодом – у виробничому об’єднанні «ОСКАР». Вирізнявся дисциплінованістю, відповідальністю та майстерністю. Колеги поважали його за професіоналізм, керівництво високо цінувало його труд – Ігор неодноразово отримував відзнаку «Кращий вальцювальник року».
Та понад усе Ігор цінував родину. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, для якого щастя дружини, донечки та сина було сенсом життя. Він створив для них затишок і стабільність, наповнюючи дім радістю й теплом. Доньку ніжно балував, а сина виховував сильним і мужнім, передаючи йому свої життєві принципи – рішучість, надійність і гідність.
14 травня 2024 року Ігор став на захист України. Служив кулеметником стрілецького батальйону у складі 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Загинув 7 вересня 2024 року в бою поблизу населеного пункту Ямпіль Краматорського району Донецької області.
У Ігоря залишилися дружина, двоє дітей, батьки та брат. Низько схиляємо голови у скорботі за Ткаченком Ігорем Сергійовичем, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої країни.
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!
