Рано-вранці 22 червня пішла з дому і не повернулася 15-річна дівчина, жителька селища Приміське, що у Нікопольському районі, повідомляє прес-служба ГУНП в Дніпропетровській області, передає «Дніпро Регіон».
Історія 15-річної дівчинки вразила навіть найдосвідченіших поліцейських. Дитина розповіла, що втекла не з дому, а з рабства, в яке перетворила її життя рідна мати. У 15 років вона прибирала, прала, готувала, опікувалася молодшою на чотири роки сестрою. В той час, як мати безпробудно пиячила і морила їх голодом.
Мати зателефонувала до поліції і повідомила про зникнення дочки лише ввечері, проте, правоохоронці впевнені, не через те, що хвилювалася, а тому, що не було кому обід та вечерю приготувати.
Ми одразу відпрацьовували декілька версій, розшукували дитину на території району, проте згодом стало відомо, що вона на залізничному вокзалі придбала квиток до Тернополя і разом з собакою подалася туди, – розповів заступник начальника сектору ювенальної превенції Нікопольського районного управління поліції Євген Тарасов.
Добу 15-річна нікопольчанка провела у Тернополі, поки за нею не приїхали ювенальні поліцейські з Дніпропетровщини.
-Дитина розумна, добра, комунікабельна, проте категорично не хотіла повертатися додому. Каже, там вона – за рабиню, – розповів Євген Тарасов. – Свою втечу вона планувала: аби мати гроші на квиток – ходила по сусідах підробляла, і то в час, коли матері або вдома не було, або вона нетвереза спала. Єдина можливість вільно вийти з подвір’я, аби не накликати на себе гнів, – прогулянки з собакою. Близько шостої години ранку 22 червня дитина пішла начебто вигуляти свого чотирилапого друга, і одразу кинулася шукати можливість поїхати з міста. Близько тринадцятої години дівчинка сіла в поїзд до Тернополя.
-Ми дізналися, що в дівчини є старша повнолітня сестра, сконтактували з нею і домовилися, що вона на деякий час забере її до себе, – каже Євген Тарасов. – Родиною уже займаємося не тільки ми, а й соціальні служби, адже там підростає ще одна неповнолітня дівчинка. Раніше інформації про умови проживання цих дітей та про ставлення матері до них – до нас не надходило.
