Редакція Фокуса втретє складає рейтинг екологічного стану регіонів країни. Навіть по повторюваним з року в рік проблемам зрозуміло, що з екологією в Україні біда. Хоча б тому, що в нашій країні немає даних, що дозволяють оперативно оцінити основні екологічні показники, такі як обсяги викидів стічних вод, створення та утилізація відходів, середня тривалість життя і кількість злоякісних новоутворень.
Лідером рейтингу третій рік поспіль стала Чернівецька область. Далі розташувалися Рівненська область і Закарпатті. Дивно, але четверте місце в рейтингу зайняла Луганська область, яку завжди сприймали як промисловий, екологічно неблагополучний регіон. Це пов’язано з тим, що значна частина шахт і промислових виробництв залишилися на непідконтрольній території і оцінити їх негативний вплив на навколишнє середовище на даний момент неможливо.
Антилідер рейтингу стали Дніпропетровська на 23 місці і Донецька області – 24 місце. Це більш ніж очікувано. Металургію та коксохімію, особливо в її “радянському” варіанті, важко віднести до щадним довкілля сферам людської діяльності.
23 місце. Дніпропетровська область
Тут знаходиться другий найбільший після Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча забруднювач повітря в Україні – завод “АрселорМіттал”. Кривий Ріг, місто, в якому розташоване це підприємство, входить в п’ятірку найбільш брудних в країні. Як зазначає Олена Шафранова, координатор місцевої природоохоронної громадської організації “Досить труїті Кривий Ріг”, на частку заводу припадає 80% шкідливих атмосферних викидів в місті. Десятиліттями Дніпропетровська область залишалася осередком промислової активності, і до сих пір показник питомої техногенного навантаження тут один з найгірших в країні. У того ж Кривого Рогу площа відвалів промислових підприємств, за даними шафранового, дорівнює майже третини площі міста.
Проблемою для області залишається і накопичення шахтних вод, що призводить до засолення ґрунтів і водойм. Екологи-активісти також звертають увагу на ризики, пов’язані з утворилися в результаті видобутку корисних копалин підземними порожнечами, точної карти яких не існує. Вони переконані: щоб уникнути в майбутньому людських жертв, слід вивчити і чітко позначити хоча б ті порожнечі, які знаходяться під населеними пунктами.
