Кожен пацієнт ні за яких обставин не повинен залишитися без медичної допомоги. Але, на жаль, бувають випадки, коли лікар відмовляється приймати хворого і тоді постає питання: “Чи має він на це право?”.
В яких випадках лікар може відмовити в прийомі жителям Дніпра і що йому за це загрожує
“Відмовилися брати через коронавірус”
Мешканка Дніпропетровщини Людмила виявилася в неприємній ситуації, коли лікар відмовилася приймати і оглядати її доньку:
“Моя дочка захворіла і коли у неї піднялася температура, то ми відразу ж поїхали до районної лікарні. Але коли прибули на місце, то лікар відмовилася приймати доньку через те, що зараз в країні небезпечний вірус, а в лікарні нібито немає ніякого захисту .
Не розумію, як так можна? Лікар просто боялася, що раптом у моєї доньки коронавірус і тому відмовилася приймати її. Невже звичайні люди заслуговують такого звернення?
В результаті, з скандалами лікар все-таки прийняла доньку, провела огляд і, як виявилося, у неї звичайний бронхіт і ніякого вірусу немає. І за допомогою уколів і таблеток донька одужала за кілька днів.
Але я до сих пір не розумію, якщо люди звертаються в лікарню з важкими різними симптомами, то їм через відмову лікарів вмирати?! Думаю, що навпаки в період карантину потрібно ретельно оглядати кожного пацієнта і займатися його лікуванням, а не просто перед ним закривати двері”, – розповіла Людмила.
Які права має пацієнт
Згідно зі статтею 49 КУ, кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Відзначимо, що в державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно.
Крім цього, відповідно до Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” кожен громадянин має право на наступне:
- Життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд, соціальне обслуговування і забезпечення, необхідний для підтримки здоров’я людини;
- Безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;
- Санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;
- Безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;
- Кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров’я;
- Достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров’я і здоров’я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;
- Участь в управлінні охороною здоров’я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;
- Можливість об’єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров’я;
- Правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я;
- Відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди;
- Оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я;
- Можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров’я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина.
В яких випадках жителям Дніпра лікарі можуть відмовити в прийомі
Як розповів дніпровський юрист Станіслав Ліфлянчик, в лікарні в деяких випадках лікарі можуть відмовитися приймати пацієнта, а ось в поліклініці – ні.
“Звичайно, в такому випадку можна звернутися в поліцію, але вона навряд чи допоможе. Це якщо лікар відмовив у наданні першої медичної допомоги, то це кримінальний злочин. Допомогти в цьому питанні зможе адвокат”, – прокоментував юрист.
Якщо лікар або медзаклад не може забезпечити відповідне лікування – немає потрібного обладнання, відділення, профіль лікарів не відповідає захворюванню, то лікарі можуть рекомендувати пацієнту звернутися до медустанови, де він отримає необхідну медичну допомогу, або направити в таку медустанову.
Крім того, в Міністерстві охорони здоров’я України також повідомили про випадки, при яких лікар не може відмовити у наданні медичної допомоги пацієнту:
- Якщо знає, що така відмова може призвести до тяжких наслідків для пацієнта. Порушення карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до 200 годин, або виправними роботами на строк до двох років.
- Якщо така відмова може привести до смерті пацієнта або інші тяжкі наслідки, то порушення карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Крім того, карається неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником.
Так, стаття 139 КК України передбачає відповідальність медичного працівника за ненадання допомоги хворому без поважних причин. При цьому передбачається, що медпрацівник свідомо знає, що така бездіяльність може мати важкі наслідки для хворого.
Якщо ненадання необхідної допомоги хворому відбувається в ЛПЗ (Лікувально-профілактичний заклад, – ред.) і є результатом невиконання або неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків то це вже відповідальність, передбачена статтею 140 КК України.
Невиконання або неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, карається:
- Позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі до двох років;
- Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього, карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
