Дніпропетровщина осиротіла. Пішла з життя талановита та яскрава письменниця, наша землячка Зінаїда Дем’янівна Грушко-Колінько. Її поезія та проза – це не просто слова на папері, це віддзеркалення душі, сповнене любов’ю до рідної землі та її людей. Про це повідомляє Дніпро Регіон.
Зінаїда Дем’янівна народилася 21 червня 1936 року в мальовничому селі Пашена Балка. Її життєвий шлях був сповнений працею та творчістю. Після навчання в Дніпропетровському державному агроуніверситеті вона працювала економістом та агрономом-плодоовочівником у колгоспах Дніпропетровщини, але її серце завжди належало літературі.
Вірші Зінаїда Дем’янівна почала писати ще в шкільні роки, і з часом її талант розквітнув у повноцінні поетичні збірки: “Сестра моя, осінь”, “Моє надвечір’я”, “Через душу мою”, “Я проростаю в повітря весняне”, “Збирати каміння час”, “Від неба, від землі, від серця”. Кожна з них – це окремий світ, сповнений глибоких почуттів та роздумів.
Не обмежуючись поезією, Зінаїда Дем’янівна також писала прозові твори, в яких відображала життя та долю своїх земляків. Її творчість – це справжня скарбниця народної мудрості та любові до рідного краю.
За свій вагомий внесок у літературу та культуру Зінаїда Дем’янівна була удостоєна звання почесної громадянки Синельниковського району, нагороджена ювілейною медаллю “Двадцять років незалежності України” та літературною премією ім. В. Сосюри.
Вона була не просто письменницею, вона була голосом Дніпропетровщини, її душею. Її твори – це безцінний спадок, який залишиться в серцях багатьох поколінь.
Світла пам’ять про Зінаїду Дем’янівну Грушко-Колінько назавжди залишиться в наших серцях.