Рух любові, тепла та вдячності – це про рух “Бабусі для ЗСУ”. Він діє вже четвертий рік, майже від самого початку повномасштабного вторгнення. Під цією назвою об’єдналися підопічні Дніпровського міського територіального центру – літні жінки, які відвідують терцентр у своєму районі міста. Про це повідомляє Дніпро Регіон з посиланням на департамент соцзахисту.
Дехто з них тоді уперше взяв у руки спиці заради доброї справи. Усі вони є справжніми чарівницями, які майстерно шиють, в’яжуть, плетуть, створюють обереги, складають смачні посилки – тобто роблять усе, що в їхніх силах, для наших воїнів.
На їхньому рахунку тисячі килимків, подушок, білизни, бафів, балаклав, сіток… і, мабуть, стільки ж вдячних відгуків на їхню адресу.
А ось як самі наші поважні майстрині розповідають про свою участь у русі:
– Долучилася до руху, бо чужих дітей не буває, і звичайно, ми теж хвилюємося, молимось за цих хлопців й дівчат, що нас захищають. Хочеться зробити хай маленький, але внесок у спільну справу, підняти їм настрій. Ми робимо й невеличкі аксесуари – і як же потім приємно побачити військового із браслетом чи стрічкою на рюкзаку! – каже 74-річна пані Віра.
– У мене коронний виріб – шкарпетки. В один рік зв’язала більше 90 пар, а цьогоріч вже наближаюся до цього числа. Я стараюся, бо дуже хочу, щоб нашим солдатам було тепленько! – ділиться 79-річна пані Шаріфа.
– Ми з дівчатами в процесі роботи часто співаємо, так веселіше, в останній час працюємо під “Маруся, раз, два, три, калина”. А робимо наші вироби тому, щр ми живі завдяки їм і дякуємо, що вони за нас стоять горою. Мій зять також – захисник, і це для мене дуже важливо і цінно, – розповідає 65-річна пані Олена.
– Віра і надія в перемогу, вільну, квітучу Україну – усе це нас дуже надихає на те, щоб не сидіти, склавши руки! Дуже хочеться, щоб наші захисники якомога швидше повернулися додому живі та здорові. А ми допомагаємо їм, як можемо, – зауважує 67-річна пані Лілія.
– Якби могла, сказала б захисникам, що ми їх дуже-дуже цінуємо і чекаємо, а поки передаю це через вироби, – наголошує 86-річна пані Надія.
Тішимося, що в нас такі прекрасні, чуйні, добрі підопічні! Так тримати!