Звільнення за власним бажанням — це гарантоване трудове право працівника, передбачене законодавством. Водночас на практиці трапляються випадки, коли роботодавець відмовляється приймати заяву, затягує її реєстрацію або створює штучні перешкоди. Розповідаємо, як діяти в таких ситуаціях і як захистити свої права. Про це повідомляє Дніпро Регіон з посиланням на Інспекцію з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради
1. Які права гарантує закон?
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (КЗпП), працівник має право в будь-який момент розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово попередивши роботодавця за два тижні.
Стаття 38 також визначає випадки, коли працівник може звільнитися без відпрацювання двотижневого строку, зокрема:
переїзд на нове місце проживання;
вступ до навчального закладу;
неможливість проживання в місцевості за медичними показаннями;
догляд за дитиною або хворим родичем;
інші поважні причини.
Заява працівника про звільнення є одностороннім волевиявленням, а роботодавець не може його блокувати — він лише оформлює юридичну процедуру.
2. Якщо заяву «не приймають»: як зафіксувати подання
Щоб уникнути суперечок і довести факт подання, важливо мати документальне підтвердження. Закон не встановлює обов’язку отримувати підпис керівника на заяві — важливо довести її вручення.
Найефективніші способи:
Подати через канцелярію/відділ кадрів
Попросити поставити на копії:
вхідний номер,
дату та час реєстрації,
підпис відповідальної особи.
Надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення
Отримана поштою дата вручення буде вважатися датою подання заяви. Це найсильніший доказ у суді.
Надіслати на офіційну електронну адресу роботодавця
Бажано додати електронний підпис, але навіть лист без нього може служити доказом подачі, якщо роботодавець користується корпоративною поштою.
Важливо: саме дата вручення заяви, підтверджена доказами, запускає двотижневий строк звільнення.
2. Як правильно оформити заяву
Заява має містити мінімум обов’язкових реквізитів:
кому адресована (посада та ПІБ керівника, назва підприємства);
від кого (ПІБ працівника, посада);
текст: «Прошу звільнити мене за власним бажанням…»;
дата звільнення (краще завжди вказувати конкретну);
дата і підпис.
4. Якщо роботодавець рве заяву, не реєструє її або відмовляється оформити звільнення
Право працівника на звільнення не залежить від волі роботодавця.
Обов’язки роботодавця у день звільнення визначені ст. 47 та ст. 83 КЗпП, зокрема:
видати наказ про звільнення,
видати трудову книжку (якщо вона у нього/внести запис),
провести повний розрахунок (зарплата, компенсація відпусток тощо).
Якщо роботодавець перешкоджає звільненню:
Зберіть докази
копія заяви з реєстрацією або квитанція про відправку листа;
електронні листи;
можливі свідки;
аудіозаписи (якщо дозволено — особа має право фіксувати розмову, учасником якої є).
Надішліть письмову вимогу
Офіційною претензією вимагайте оформити звільнення та видати документи.
Зверніться до суду
Суд може:
визнати факт припинення трудових відносин за заявою;
зобов’язати оформити наказ;
зобов’язати внести запис до трудової книжки;
стягнути середній заробіток за затримку видачі трудової;
стягнути моральну шкоду.
Практика судів підтверджує: досить довести факт подання заяви, навіть якщо роботодавець «робив вигляд, що її не отримував».
5. Практичні поради, які зменшують ризики
Надсилайте заяву рекомендованим листом або реєструйте в канцелярії.
На копії обов’язково має бути вхідний номер та дата.
Зберігайте всі докази, навіть незначні.
Не погоджуйтеся на «усні домовленості».
Уникайте повідомлень у месенджерах — це слабкі докази порівняно з поштовими квитанціями.
Відмова роботодавця прийняти заяву про звільнення не позбавляє працівника права звільнитися. Головне — правильно зафіксувати факт подання. Закон на стороні працівника, а у разі спору суд стає найефективнішим механізмом захисту.
Тож навіть у випадку спротиву роботодавця, працівник може реалізувати своє право на звільнення та вимагати належного оформлення і виплат.