Попри медичні показання сержант Боднар залишається у строю. Про це повідомляє Дніпро Регіон з посиланням на 128 окрему бригаду ТРО.
Микола Боднар родом з одного з сіл Кам’янського району, 54 роки. У цивільному житті – тракторист, шофер, токар. 1987-1989 роки служив в армії – механік-водій танку Т64. Після звільнення працював водієм вантажного, легкового автомобілів, автобусу. Автомототехніку знає дуже добре, діагностує її на погляд, по звуку, може визначити від маленької до великої несправності та швидко відремонтувати. Професія водія Боднарю до снаги. Каже, що це його покликання, його доля…
У 108-й бригаді ТрО побратими дали йому бойове псевдо «Гном», через малий зріст. У своєму колективі, немов у родині, та все ж мріє якнайшвидше повернутися до улюбленої справи, але тільки після розгрому рашистів.
Микола розпочав військову службу з перших днів війни – з 25 лютого 2022 року ніс чергування в Кам’янському районі на блок-постах, а далі воював на Донеччині, нині – у Запорізькій області.
Якось ще на початку Микола пожалівся лікарю на своє здоров’я і цього було достатньо, щоб йому надали обмеження та рекомендації щодо залишення служби. Але маленький, худенький, жвавий та упертий мужик вирішив по-своєму: «Залишуся з хлопцями, захищатиму Україну!».
Жонатий, вдома у селі його чекають жінка та ще невеличка та улюблена донечка. Старший син, якому 29 років, також на фронті. Дочці – 14 років, але вона вже по-дорослому розуміє, що таке війна. Коротке речення по телефону від батька: «У мене все добре», і це означає, що він на лінії зіткнення, несе нелегку військову службу і в дощ, і в сніг, і в спеку. Коротких зустрічей чекає не тільки донечка, але і жінка з невісткою. Невістка вдома в Києві з маленькими онучатами також в надії на закінчення війни.
Микола не часто навідується додому, адже служба є служба. Короткий наказ вранці від командира: «Йдемо туди сьогодні ввечері. І він уже пішов готуватися. На виході до позицій наздогнати його, вже не молодого вояка, не можуть навіть молоді хлопці. Практично безвідмовний, виконує всі накази, тому що знає, що та як.
Зараз «Гном» набув чималого досвіду, добре знає та володіє різними видами озброєння від автомата, кулемета – до більш крупнокаліберних вогневих засобів. Сержант, командир бойової машини, командир відділення. Сам виконує накази, а також вимагає їх беззаперечного виконання від своїх підлеглих.
Під час нашої розмови не приховує суму, адже без нього швидко ростуть дочка та маленькі онучата. Микола мріє, що прийде час, коли країна стане вільною, незалежною та не буде війни, і він разом з рідними виїде на природу на Дніпро, закинуть вудки, наловлять риби, нажарять шашликів та вип’ють по 100 грамів коньяку за перемогу.
Нехай мрії збуваються, побратиме!