У другій половині XIX століття завдяки невтомній роботі Олександра Поля Катеринослав швидко зростав як промисловий мегаполіс, і природним було те, що він почав збільшувати свою територію, а також промисловий, культурний та духовний потенціал.
Зі зростанням чисельності населення Катеринослава були заселені Аптекарська балка, Чечелівка та Пушкінський проспект.
Наприкінці століття за клопотанням деяких міських промисловців на західній околиці міста, а сучасна вулиця Робоча була тоді ще околицею, було ухвалено рішення звести новий храм. Про історію заснування церкви та подальшу долю “будівлі” розповіла Олена Присягіна групі “История в фотографиях. Екатеринослав-Днепропетровск“, повідомляє Дніпро Регіон.
У 1889 році, коли кафедру очолював єпископ Катеринославський та Таганрозький Серапіон (Маєвський), на місці Олександро-Невської каплиці, розташованої на Циганській площі, в основу майбутнього храму було закладено святі мощі та освячено місце під будівництво.
Зведення церкви здійснювалося на добровільні пожертвування багатих громадян міста. Насамперед, власників цегельних заводів Катеринослава та, зокрема, купця першої гільдії Якова Михайловича Михайличенка.
Завдяки наявності достатніх коштів, будівництво йшло швидкими темпами, і вже в 1896 році відбулося освячення нової церкви на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Але тоді сталося так, що церква отримала одразу дві назви — Благовіщенська та Олександро-Невська. Це пояснюється тим, що освячення храму відбулося в день святого благовірного князя Олександра Невського, і тоді ж було освячено один із приділів на честь святого князя.
Крім цього, після урочистого відкриття новозбудованого храму, площу, на якій він знаходиться, була перейменована з Циганської на Олександро-Невську.
Церква була побудована у так званому “неоруському стилі” за проектом архітектора Н.В.Султанова.
Вона був оточений парканом і територіально займав значну частину Олександро-Невської площі, яка на той час ще не була забудована.
Новозбудована церква мала три межі: головний — на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, південний — на честь апостола Якова і північний престол — на честь святого князя Олександра Невського.
До відкриття храму парафіян налічувалося 2887 осіб. При церкві діяло дві церковно-парафіяльні школи та дві школи для так званих «кухарчиних дітей».
У 1911 році Свято-Благовіщенський клір налічував чотирьох священиків.
Після революційних подій XX століття та приходу радянської влади у Благовіщенській церкві ще деякий час тривали богослужіння, але в 1933 році її спіткала доля багатьох храмів того часу: вона була закрита та переобладнана під складське приміщення.
Священнослужителів разом із настоятелем протоієреєм Філіпом Гераскевичем заарештовано, їх подальша доля невідома.
Трохи пізніше було знесено дзвіницю та пошкоджено головний купол.
Під час війни храм був сильно зруйнований — уціліли лише стіни та купол без покриття.
У цей час парафіяни молилися у будинку, розташованому поруч із зруйнованим храмом, на вулиці Свердлова, 99.
Богослужіння у церкві відновилося лише під час німецької окупації міста — 1943 року, коли священнослужителям вдалося частково впорядкувати її статки та трохи відремонтувати.
Після війни церкву вдруге не закривали.
У 1944 році, після звільнення міста, силами парафіян почалося відновлення храму та богослужіння в Олександро-Невському боці. У 1947 році був уже чинним головний вівтар.
Відомим художником – іконописцем Валерієм Чугаєвим, були написані ікони до всіх іконостасів та заново розписані стіни храму. Всю роботу майстер виконав безкоштовно!
Реконструкція внутрішнього оздоблення тривала до 1964 року.
У 1994 році привели у належний вигляд фасад та внутрішні стіни храму.
На території храму поховано кількох священнослужителів.
Клір храму опікується ув’язненими, які перебувають в Українській республіканській психіатричній лікарні з режимом суворого спостереження.
З 1995 року в лікарні діє каплиця на честь Святого Пророка та Хрестителя Господнього Івана.
Нині Свято-Благовіщенський храм має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.
Всі фото зі сторінки групи.