Щитоподібна залоза важить у середньому 20–30 грамів. Водночас вона регулює обмін речовин, температуру тіла, серцевий ритм, роботу нервової системи та навіть настрій. Коли ця маленька залоза починає функціонувати з порушеннями, наслідки відчуваються буквально у кожній клітині організму. Ендокринна хірургія https://helyos.com.ua/ua/hirurgiya/endokrinna-hirurgiya-hirurgichne-likuvannya-shitovidnoyi-zalozi — один із напрямів діяльності медичного центру «Геліос», який передбачає оперативне лікування захворювань залоз внутрішньої секреції.
Наскільки поширені ендокринні захворювання?
Патологія щитоподібної залози є однією з найпоширеніших ендокринних проблем у світі. За оцінками ВООЗ, понад 750 мільйонів людей мають захворювання цього органа, при цьому значна частина з них не знає про свій діагноз. Вузлові утворення під час УЗД виявляють приблизно у кожного четвертого дорослого, і в більшості випадків вони є доброякісними. Водночас існують клінічні ситуації, коли відкладати оперативне втручання небезпечно.
Щитоподібна залоза — лише частина ендокринної системи, патологічні зміни якої можуть потребувати операції. Хірургічне лікування застосовують також при захворюваннях надниркових, паращитоподібних та статевих залоз.
Коли ендокринна операція є обґрунтованою?
Показання формуються залежно від типу ураженого органа, гормональної активності утворення, ризику злоякісності та наявності компресійного синдрому. Найтиповіші клінічні ситуації:
- Злоякісні пухлини — після підтвердження діагнозу операція є основним методом лікування. Обсяг втручання залежить від типу пухлини, її розміру та стадії.
- Доброякісні пухлини та вузли з ознаками росту, компресії або підозрілими результатами біопсії.
- Аутоімунні захворювання — зокрема хвороба Грейвса та тиреоїдит Хашимото у тяжких формах.
- Гіпертрофія залози 2 ступеня з механічним здавленням трахеї або стравоходу.
- Гіперпаратиреоз, при якому надмірна секреція паратгормону руйнує кістки та утворює камені в нирках.
- Захворювання надниркових залоз — гормонально активні пухлини (наприклад, феохромоцитома або кортикостерома, що спричиняє синдром Кушинга).
Кожна ситуація потребує індивідуальної оцінки: хірург ухвалює рішення разом з ендокринологом після повного обстеження.
Які саме операції виконуються?
Залежно від обсягу ураження та діагнозу, хірург обирає один із варіантів втручання. При патологіях щитоподібної залози це може бути:
- лобектомія (видалення однієї частки);
- гемітиреоїдектомія або субтотальна гемітиреоїдектомія (різні обсяги часткового видалення);
- тиреоїдектомія — повне видалення залози.
У разі злоякісних пухлин операція нерідко доповнюється видаленням уражених лімфатичних вузлів.
Після тиреоїдектомії призначається довічна замісна терапія левотироксином. Регулярний прийом препарату з контролем ТТГ дає змогу зберегти нормальний гормональний баланс і звичний спосіб життя. Для більшості пацієнтів це щоденне приймання однієї таблетки з періодичним лабораторним контролем.
Сучасні підходи в ендокринній хірургії
Ендокринна хірургія сьогодні орієнтована на максимальну точність і мінімальну травматичність. У більшості випадків застосовуються малоінвазивні методики з використанням оптичного збільшення або відеоасистенції. Це дає змогу чітко візуалізувати анатомічні структури, зменшити обсяг розрізу та знизити ризик ушкодження критично важливих елементів, зокрема поворотного гортанного нерва та паращитоподібних залоз.
Ключовим елементом є не лише техніка операції, а й комплексність підходу. Перед втручанням проводиться розширена діагностика з оцінкою гормонального профілю та візуалізаційних даних. Післяопераційне ведення включає моніторинг рівня гормонів, контроль можливих ускладнень і подальше спостереження в ендокринолога.
Якщо під час обстеження виявлено вузлові утворення, гормонально активні пухлини або зміни в лабораторних показниках, що потребують уточнення тактики лікування, зверніться до ендокринного хірурга.