У Дніпрі на стіні гімназії № 121 відкрили меморіальну дошку загиблому захиснику Ігорю Ільєнку. Про це повідомляє Дніпро Регіон з посиланям на ДМР.
Ігор Ільєнко навчався в 121 гімназії з 1996 року по 2003. Потім закінчив університет та працював в ІТ-компанії.
З 2014 року Ігор Ільєнко підтримував українську армію в боротьбі з росією. Активно волонтерив, за власний кошт закуповував оснащення для військових. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Ігор допомагав облаштовувати блокпости та підтримував сім’ї військовополонених.
«На початку війни Ігор дуже просив, щоб я з мамою та своєю дитиною виїхали за кордон, але ми відмовилися. Десь через пів року після початку повномасштабної війни Ігор пішов воювати. Служив у розвідці. Перший час ми не знали, що він воює. Він жив окремо від нас з мамою, майже завжди був на зв’язку, але не дзвонив, а лише писав. А потім вийшло так, що я приїхала до нього в квартиру, в мене були ключі, і все зрозуміла. Він просив, щоб мама не знала, але з часом стало тяжко приховувати. Він сказав: «Мам, я ніколи не вивішу білий прапор». Його було не зупинити, це не та людина, що буде ховатися та сидіти вдома. Він був дуже принциповим і гідним. Ігор загинув 13 лютого 2024 року на Херсонщині від удару російського дрона. Я дізналася про його смерть перша.
Найскладніше було повідомити мамі, вони були надзвичайно близькі, можна сказати, що мали одне серцебиття на двох. Коли я їхала сказати мамі цю страшну новину, то за мною одразу їхала швидка. Вони ледь врятували її. Відтоді мама живе у пеклі. Ця табличка дуже важлива для мене, бо я хочу, щоб наші діти зростали та знали завдяки кому вони живі і завдяки кому живе наша країна. Усі полеглі герої мають назавжди бути в пам’яті всіх українців», — говорить сестра загиблого Героя України Валерія Ільєнко.
Був рішучим, завжди прагнув справедливості і був дуже позитивним. Таким згадує Ігоря Ільєнка його класна керівниця Ірина Мещерська: «Він був дуже жвавий, грайливий, завжди сміявся. Там, де був Ігор, там завжди лунав сміх. Це надзвичайно добрий товариш і чудова людина. Завжди з повагою ставився до вчителів. Якщо десь набешкетував, то на нього неможливо було сердитися. Ігор був життєлюб і хотів покращити цей світ. Це неприродньо і несправедливо, що я говорю про свого учня у минулому часі. Діти повинні жити щасливим життям».
Це вже друга меморіальна дошка на стіні гімназії № 121.
Пам’ять про Ігоря Ільєнка та інших полеглих захисників України також зберігатиметься на єдиній меморіальній платформі Дніпра «ВІЙНА» — https://memory.dp.ua/.